Кожна людина й худоба, що буде в полі і не буде забрана з поля, буде побита градом!"
20 Хто з фараонових слуг боявся Господнього слова, той забрав своїх рабів та свою худобу з поля.
21 А хто не звернув свого серця до слова Господнього, той позалишав рабів своїх та худобу свою на полі.
22 І сказав Господь до Мойсея: "Простягни свою руку до неба, щоб падав град на весь Єгипетський край на людину і на худобу, і на всю польову траву!"
23 І простягнув Мойсей палицю свою до неба, і Господь дав громи та град. І зійшов на землю вогонь, і Господь дощив градом на весь Єгипет.
24 І був град, і вогонь горів посеред граду, що не бувало такого у всьому Єгипетському краї, відколи він став був народом.
25 І побив той град у всьому Єгипетському краї все, що на полі, від людини аж до худоби! І всю польову рослинність побив той град, а кожне польове дерево поламав!
26 Тільки в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві сини, не було граду.
27 І послав фараон, і покликав Мойсея та Аарона, та й сказав до них: "Згрішив я тим разом! Господь справедливий, а я та народ мій несправедливі!
28 Благайте Господа, щоб Бог зупинив грім та град! А я відпущу вас, щоб ви назавжди пішли звідси"...
29 І сказав до нього Мойсей: "Як вийду я з міста, то простягну руки свої до Господа, і перестане гриміти, і граду вже не буде, щоб ти знав, що Господня ця земля!
30 Але я знаю, що ти й слуги твої ще не боїтеся перед обличчям Господа Бога!
31 Льон та ячмінь був побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон цвів.
32 А пшениця та жито не були вибиті, бо пізні вони".
33 І вийшов Мойсей від фараона з міста, і простягнув руки свої до Господа, і перестали громи та град, і дощ не лив на землю.
34 І побачив фараон, що перестав падати дощ і град, і перестало гриміти, та й далі грішив. І став він ще впертішим, він та раби його.
35 І непоступливе фараонове серце не дозволило йому відпусти Ізраїлевих синів, як казав був Господь через Мойсея.
Вихід 10
1 І сказав Господь до Мойсея: "Увійди до фараона, бо я зробив непоступливим серце його та серце рабів його, щоб показати ці ознаки мої серед нього,
2 і щоб ти розповідав у вуха сина свого та онука свого, що зробив я в Єгипті, та про ознаки мої, що вчинив я серед них. І ви знатимете, що я Господь!"
3 І ввійшли Мойсей та Аарон до фараона, та й сказали йому, що так сказав Господь, Бог євреїв: "Аж доки ти відмовлятимешся коритися мені? Відпусти мій народ і хай вони служать мені!
4 Бо коли ти відмовишся відпустити народ мій, то ось я завтра спроваджу сарану на твій край.
5 І покриє вона поверхню землі, і не можна буде побачити її під сараною. І поїсть вона решту вцілілого від граду, і поїсть вона кожне дерево, що росте на землі.
6 І переповняться нею оселі ваші, і оселі всіх слуг ваших, і оселі всього Єгипту, чого не бачили батьки ваші та батьки батьків ваших від дня існування їх на землі аж до сьогодні!" І він вийшов від фараона.
7 І сказали раби фараонові до нього: "Аж доки ця людина буде нам пасткою? Відпусти їх, і хай вони служать Господові, Богові своєму. Чи ти не бачиш, що вже знищений Єгипет?"
8 І повернено Мойсея та Аарона до фараона, а він їм сказав: "Ідіть і служіть Господові, Богові вашому?"
9 І відповів Мойсей: "Ми підемо з молоддю нашою та з старими нашими, з синами нашими та з дочками нашими, з нашою дрібною та великою худобою підемо, бо в нас свято Господнє".
10 А фараон сказав: "Господь з вами, якщо я відпущу вас і дітей ваших!... Щось лихе ви задумали.
11 Тож хай ідуть самі чоловіки, та й служіть Господові, бо того ви прагнете". І вигнано їх від обличчя фараонового.
12 І сказав Господь до Мойсея: "Простягни свою руку на єгипетську землю сараною і хай вона найде на весь Єгипет та хай поїсть усю земну траву, що залишилася після граду".
13 І простягнув Мойсей свою палицю на Єгипетський край, і Господь навів східний вітер на цю землю, весь день той і всю ніч. А на ранок східній вітер наніс сарани!
14 І найшла сарана на всю Єгипетську землю, так багато, що перед нею не було такої сарани і по ній не буде!
15 І покрила вона поверхню всієї землі, і потемніла земля! І поїла вона всю земну траву та всі плоди на деревах, що град не побив. І не залишилося ніякої зелені ані на дереві, ані на польовій рослинності в усьому Єгипетському краї!
16 І поквапився фараон покликати Мойсея та Аарона, та й сказав: "Згрішив я Господові, Богові вашому, та вам!
17 А зараз пробач мій гріх ще цього разу, помоліться до Господа, вашого Бога, хай тільки відверне він від мене цю смерть!"
18 І вийшов він від фараона й молився до Господа.
19 І повернув Господь західній дуже сильний вітер назад, і він поніс сарану, та й укинув її до Червоного моря. Не залишилася жодна сарана в усьому Єгипетському краї.
20 Та Господь зробив непоступливим фараонове серце, і він знову не відпустив Ізраїлевих синів.
21 І сказав Господь до Мойсея: "Простягни свою руку до неба, і станеться темрява на Єгипетській землі, і хай ходять вони навпомацки".
22 І простягнув Мойсей свою руку до неба, і сталася густа темрява по всьому Єгипті на три доби.
23 Єгиптяни не бачили один одного і ніхто не вставав зі свого місця три доби! А Ізраїлевим синам було світло в їхніх помешканнях.
24 І покликав фараон Мойсея, та й сказав: "Ідіть, служіть Господові! Тільки худоба ваша худоба хай залишиться. Також дітвора ваша хай іде з вами!"
25 Та Мойсей відповів: "Дай у наші руки також жертви та цілопалення, і ми спорядимо жертву Господові, Богові нашому.
26 І також худоба наша піде з нами, не залишиться ані копита, бо з нього ми візьмемо на служіння Господові, Богові нашому. Бо ми не знаємо, коли прибудемо туди, чим служитимемо Господові".
27 І зробив нпоступливим Господь фараонове серце, і він не погодився відпустити їх.
28 І сказав йому фараон: "Геть від мене! Стережися, щоб ти вже не бачив обличчя мого, бо того дня, коли побачиш його, ти помреш!"
29 А Мойсей відповів: "Як ти накажеш... Я вже не намагатимуся побачити обличчя твого!"
Вихід 11
1 І сказав Господь до Мойсея: "Ще вражу я фараона й весь Єгипет. Потому він відпустить вас звідси і не просто відпустить, а вижене!
2 Скажи ж у вуха народові, і хай позичить кожен від свого ближнього, а кожна від своєї ближньої посуд срібний та посуд золотий",
3 І зробив Господь, що Єгипет став прихильним до того народу. Також і Мойсей звеличився в Єгипетському краї в очах фараонових слуг та в очах того народу.
4 І промовив Мойсей: "Так сказав Господь! Опівночі я вийду посеред Єгипту.
5 І помре кожен першородний в Єгипті, від першородного фараона, що сидить на своєму престолі, до першородного невільниці, що за жорнами, і все першородне з худоби.
6 І здійметься великий плач по всьому Єгипту, що такого не бувало і вже не буде.
7 А в усіх синів Ізраїлевих від людини й аж до худоби навіть собака не висуне язика свого, щоб ви знали, що відділяє Господь між Єгиптом і між Ізраїлем.
8 І прийдуть усі оці слуги твої до мене, і вклоняться мені, кажучи: "Вийди ти та весь народ, що слухає тебе". По цьому я вийду"". І він у гніві вийшов від фараона.
9 І сказав Господь до Мойсея: "Не послухав вас фараон, щоб могли помножитися чуда мої в Єгипетському краї".
10 А Мойсей та Аарон зробили всі оці чуда перед обличчям фараоновим. Та зробив Господь непоступливим фараонове серце, і той не відпустив Ізраїлевих синів зі своєї землі.
Вихід 12
1 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в Єгипетському краї:
2 "Оцей місяць для вас початок місяців. Він вам перший між місяцями року.
3 Скажіть усій ізраїльській громаді, що в десятий день цього місяця хай візьмуть собі кожен ягня за осельою батьків, ягня на оселю.
4 А коли в них буде замало людей, щоб з'їсти ягня, то хай покличуть найближчого сусіда з усіма його за числом душ. Скільки, хто з'їсть, порахується на те ягня.
5 Ягня в вас хай буде без вад, самець однорічний. Візьміть його з овець чи з кіз.
6 І пильнуйте за ним аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заріжуть його всі збори Ізраїлевої громади присмерку.
7 І хай візьмуть тієї крові, і хай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих будинках, де його їстимуть.
8 І хай їдять тієї ночі те м'ясо, спечене на вогні, та опрісноки. Хай їдять його на гірких травах.
9 Не їжте з нього сирого та вареного, звареного в воді, а тільки спечене на вогні, з його головою, ногами та нутрощами.
10 І не лишайте з нього нічого до ранку, а полишене з нього до ранку спаліть на вогні.
11 А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха це для Господа!
12 І перейду я тієї ночі в Єгипетському краї, і вб'ю кожного першородного від людини аж до худоби. А над усіма єгипетськими богами вчиню я суд. Я — Господь!
13 І буде та кров вам знаком на тих помешканнях, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами вбитих.
14 І стане той день для вас пам'яткою, і ви святкуватимете його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну святкуватимете його!
15 Сім день будете їсти опрісноки. Але першого дня зробите, щоб не було квашеного в ваших оселях, бо кожен, хто їстиме квашене, від дня першого аж до дня сьомого, то буде витята душа та з Ізраїля.
16 А першого дня будуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодної роботи, тільки що їсти кожній душі, те єдине робитимете ви.
17 І ви пильнуватимете дотримувати опрісноків, бо саме того дня я вивів війська ваші з Єгипетського краю. Це вічна постанова для ваших родів.
18 Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця будете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця.
19 Сім день квашене не має бути в ваших оселях, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде витята душа та з Ізраїльської громади, чи то з приходьків, чи з тих, хто народився у краї.
20 Жодного квашеного не будете їсти в усіх ваших оселях, будете їсти опрісноки!"
21 І покликав Мойсей усіх старшин Ізраїлевих, та й промовив до них: "Виберіть собі дрібну худобину за родинами вашими і заріжте для пасхальної жертви.
22 І візьміть в'язку ісопу і вмочіть у кров, що в посудині, і доторкніться горішнього одвірка і двох одвірків бічних кров'ю, що в посудині.