Видно, що ніхто не сподівається що-небудь знайти.
Палкі надії, як завжди буває, поступилися місцем гнітючому розчаруванню. Упевненість у тому, що на якійсь полиці в якомусь шестиграннику стоять дорогоцінні книги та що ці дорогоцінні книги — недосяжні, була просто нестерпною. Одна блюзнірська секта запропонувала припинити пошуки й закликала всіх людей перетасувати літери й символи, аби за допомогою неймовірного випадку створити ці канонічні книги. Владі довелося вжити проти цієї секти суворих заходів. Секта припинила існування, але у своєму дитинстві я неодноразово бачив дідів, які на тривалий час ховалися в нужниках, перекладаючи металеві кружечки в заборонених чашах, марно намагаючись виправити божественний безлад.
Інші, навпаки, уважали, що слід насамперед очистити Бібліотеку від усіх непотрібних книг. Вони вторгалися в шестигранники, пред'являли офіційні документи, які не завжди були фальшивими, з огидою гортали той або той том і прирікали на знищення цілі полиці; їхній гігієнічно-аскетичний запал спричинив безглузду загибель мільйонів томів. Імена цих фанатиків було проклято, але ті люди, хто оплакує "скарби", знищені тими безумцями, забуває про деякі очевидні факти.
По-перше, Бібліотека настільки величезна, що будь-яка шкода, завдана їй людьми, буде нескінченно малою. По-друге, хоча кожен примірник є унікальним і незмінним, але (оскільки Бібліотека повна) завжди існують сотні тисяч її не абсолютно досконалих копій — книг, що різняться із цією однією літерою або однією комою. Усупереч загальному переконанню я наважуся припустити, що наслідки діяльності Чистильників перебільшені тим жахом, який спричинили дії цих фанатиків. Їх надихало божевільне прагнення захопити книги Червоного Шестигранника: це книги значно меншого формату, аніж книги звичайні, всемогутні, ілюстровані й магічні.
Ми знаємо й про інший забобон того часу: Людина Книги. На якійсь полиці в якомусь шестиграннику (міркували люди) має стояти Книга, у якій викладено зашифровану суть та стислий зміст усіх решти, якийсь бібліотекар нібито переглянув цю Книгу і став подібним до Бога. У мові тієї зони досі відчуваються сліди культу цього далекого від нас працівника. Багато людей вирушали у паломницькі подорожі з метою знайти Його. Упродовж цілого століття вони сновигали в усіх напрямках, здійснюючи свій безрезультатний пошук. Як визначити таємний священний шестикутник, у якому він живе? Хтось запропонував метод регресивного наближення: для того щоб знайти книгу А, потрібно спершу звернутися до книги Б, яка вкаже, де слід шукати А; для того щоб знайти книгу Б, необхідно попередньо ознайомитися з книгою В — і так до нескінченності… Саме в таких пригодах я змарнував і розтринькав свої роки. Я не вважаю неймовірним твердження, що на якійсь полиці нашого Всесвіту стоїть усеохопна Книга7; я благаю невідомих богів, щоб людина — нехай навіть одна-єдина людина, нехай навіть через тисячу років! — змогла знайти її та прочитати. Якщо почесті, мудрість і щастя не для мене, нехай їх пізнають бодай інші. Нехай існує небо, навіть якщо моє місце в пеклі. Нехай мене розтопчуть та знищать, але бодай на якусь мить в одному зі своїх створінь, Твоя, о Боже, величезна Бібліотека виправдає себе.
Люди нечестиві стверджують, що безглуздя для Бібліотеки — звична річ, а раціональна осмисленість (або хоча б приблизна зв'язність) — це майже чудесний виняток. Вони говорять (я це знаю) про "хворобливу Бібліотеку, божевільні томи якої, затягнуті в безперервну гру випадковостей, знову й знову змінюються, перетворюються на інші, усе стверджуючи, усе заперечуючи й усе змішуючи, наче божество, яке з'їхало з глузду". Ці слова, що не лише викривають безлад, а й подають його приклад, самі наочно свідчать про свій поганий смак і своє розпачливе невігластво. Насправді Бібліотека містить усі вербальні структури, усі ті варіації, що їх дозволяють двадцять п'ять орфографічних символів, але жодної очевидної нісенітниці там немає. Мабуть, немає потреби згадувати про те, що найліпша книга в тих багатьох шестигранниках, які перебували під моїм наглядом, називається "Причесаний грім", а інша — "Зсудомлений гіпс", а ще одна — "Аксаксаксас мле". Ці назви, на перший погляд геть незв'язні, безперечно, мають певний зашифрований або алегоричний смисл; цей смисл можна виразити словами, що, як можна з упевненістю припустити, десь записані й існують у Бібліотеці. Я неспроможний написати послідовність літер, наприклад таку, як
dhcmrlchtdj,
що її божественна Бібліотека не передбачила б і яка б в одній з її таємних мов не була б наділена грізним смислом. Ніхто також не зможе промовити бодай один склад, який би не був наповнений ніжністю та страхом і який в одній із цих мов не позначав би всемогутнє ім'я якогось бога. Говорити означає загрузнути в тавтологіях. Непотрібний і багатослівний твір, який ви зараз читаєте, уже існує в одному з тридцяти томів, що стоять на п'яти полицях одного з незліченних шестигранників,— десь існує і його спростування. (У певній кількості можливих мов, яка позначається числом n, застосовано той самий словник; у деяких з них символічна послідовність знаків "бібліотека" припускає правильне визначення: "всеохопна й довговічна система шестигранних галерей", але "бібліотека" означає також і "хліб", або "піраміда", або щось інше, і сім слів, які її означають, можуть мати й інше значення. Ти, хто читає мене, чи певен ти в тому, що моя мова зрозуміла тобі?)
Звичка писати відвертає мою увагу від нинішнього становища людей. Упевненість у тому, що все вже написано, знищує нас або перетворює на привидів. Я знаю так регіони, де молоді люди поклоняються книгам і в поганському екстазі цілують їхні сторінки при тому, що вони неспроможні розшифрувати бодай одну літеру. Епідемії, єретичні чвари, паломницькі подорожі, які неминуче вироджуються в бандитські напади, зменшили населення разів у десять. Здається, я вже згадував про самогубства, кількість яких щороку зростає. Можливо, мене обманюють старість і страх, але підозрюю, що людський рід — єдиний та унікальний — близький до вимирання, а Бібліотека збережеться: освітлена, ніким не населена, нескінченна, досконало нерухома, наповнена дорогоцінними томами, нікому не потрібна, нетлінна й таємнича.
Я щойно написав нескінченна. Я застосував цей прикметник не лише з любові до риторики: немає нічого алогічного в тому, щоб уявляти собі світ нескінченним. Ті, хто вважає його скінченним, виходять із припущення, що в якихось далеких місцях галереї сходи та шестигранники можуть через невідомі причини закінчитися — а це очевидний абсурд. Я наважуся запропонувати таке розв'язання цієї прадавньої проблеми: Бібліотека нескінченна й періодична. Якби якийсь одвічний мандрівник вирушив у подорож у якомусь одному напрямі, то за кілька століть він би виявив, що ті самі томи повторюються в тому самому безладі (який, повторюваний, насправді є порядком: Порядком). Ця витончена надія звеселяє мене в моїй самотності8.
Мар-дель-Плата, 1941
1 Це мистецтво дозволить вам споглядати різні сполучення з 23 літер… ("Анатомія Меланхолії", ч. 2, розд. II, § IV).— Прим. перекладача.
2 Ліга — одиниця вимірювання відстані. 1 суходільна ліга = 4828,032 м, 1 морська ліга = 5556 м.— Прим. ред.
3 Вічно (латин.).— Прим. перекладача.
4 В оригіналі рукопису відсутні цифри й великі літери. Знаки пунктуації обмежено комою та крапкою. Ці 2 знаки, пробіл та 22 літери абетки і складають ті 25 символів, які нарахував невідомий автор рукопису.— Прим. перекладача.
5 Раніше на кожні три шестигранники була одна людина. Самогубства й легеневі захворювання порушили це співвідношення. Мене завжди опановує глибокий смуток, коли згадую, як багато ночей поспіль я мандрував коридорами та відполірованими сходами, не зустрічаючи жодного бібліотекаря.— Прим. автора.
6 Англійський історик та святий, богослов, учитель церкви.— Прим. ред.
7 Повторюю: з мене досить того, що така книга може існувати. Я виключаю лише неможливе. Наприклад, жодна книжка не може водночас бути сходами, хоча, безперечно, є книги, у яких обговорюється, заперечується або доводиться така можливість, а також інші, структура яких відповідає структурі сходів.— Прим. автора.
8 Летісія Альварес де Толедо зазначила, що ця величезна Бібліотека побудована нераціонально; строго кажучи, для цього вистачило б одного тому звичайного формату, надрукованого кеглем 9 або 10, який налічував би нескінченну кількість нескінченно тонких сторінок. (Кавальєрі на початку XVII ст. сказав, що буде-яке тверде тіло складається з нескінченної кількості накладених одна на одну площин.) Користуватися такою книгою було б не дуже зручно: кожна сторінка неминуче роздвоювалася б на дві інші, а незбагненна середня сторінка не мала б зворотного боку.— Прим. автора.