Князь
Розумних масок тут нема.
Арбенін
О, не скажіть!
Безмовна маска — сфінкс, а балакуча — мила.
Ви вільні посмішці її, словам
Надати значення, якого вам завгодно.
Ось, приміром, погляньте, там —
Як виступає благородно
Туркеня та, висока і ставна!
Як груди дихають їй пристрасно й природно!
А знаєте ви, хто вона?
Можливо, горда це графиня чи княжна,
Діана в світі цім... Венера в маскараді,
Що завтра ввечері, можливо, тайкома,
На півгодини вас відвідає сама.
Ви, князю, будете у всіх випадках раді.
(Виходить).
вихід ДРУГИЙ
Князь та жіноча маска.
Одне доміно підходить і спиняється; князь стоїть замислений.
Князь
Все так це... на словах, — однак
Спливає час, а я все позіхаю.
Та ось іде одна... дай господи!
(Одна маска відділяється й ударивши його по плечу).
Маска
Князь
І навіть добре, чи не так?
Маска
1 те, що думав ти, мені не таємниця.
Князь
(Зазирає під маску).
Одначе ротик — я клянусь! —-
Прегарний в цеї чарівниці.
Маска
Тобі до серця я? Тим гірше це...
Князь
Кому?
Маска
Одному з нас.
Князь
Проте я не збагну, чому?
Ні, віщуваннями мене ти не злякаєш.
Не строю з себе мудреця,
Та пізнаю, хто ти.
Маска
То ти, виходить, знаєш,
Скінчиться чим розмова ця?
Князь
Розійдемось, поговоривши.
Маска
Браво!
Князь
Ліворуч ти, а я направо.
Маска
А що, коли я тут навмисно, щоб хоч мить
З тобою бачитись і говорить?
А що, як я скажу, що присягатись будеш
Мені ти в тім, що вік мене вже не забудеш,
І будеш рад мені віддати все життя
За те, щоб з вуст моїх почути в мить останню,
Коли, мов привид, зникну я,
Єдине слово: до стрівання!
Князь
Розумна маска ти, — а слів не бережеш.
То знаєш ти мене? Я хочу знати теж.
Ти! Безхарактерний, лихий, ти все від'ємне
В собі поєднуєш, що має ця юрба.
В тобі однім відбилася доба, —
Доба теперішня — блискуча і нікчемна.
Боїшся пристрастей, жадаючи утіх,
Сам хочеш знати все, а жертв — о, ні! не знаєш,
Людей без гордощів, без серця зневажаєш, —
Сам — іграшка людей таких.
О, знаю я тебе!
Князь
Мені ти лестиш, маско.
Маска
Ти лихо чиниш всім.
Князь
Можливо, мимохіть.
Не знаю! Вислухай, будь ласка,
Ще річ одну: жінкам не слід тебе любить.
Князь
Любов!.. її я не шукав.
Маска
Шукать не вмієш.
Князь
Або стомивсь шукать.
Маска
А що, коли за мить
До тебе з'явиться вона, щоб полонить,
Невже нечулим ти лишитися посмієш?
Князь
Та хто ж вона?.. Звичайно, ідеал?
Маска
Ні, женщина... а далі, що за діло?
Князь
То покажи її... з'являється хай сміло.
Маска
Не мало хочеш ти, вгамуй шаленства пал.
(Якусь мить мовчання).
Не вимагатиме вона признань, зітхання,
Ні сліз гірких, ні полум'яних слів...
Але клянись лишити намагання
Дізнатись, хто вона... і разом з тим
Мовчать.
Князь
Клянусь землею й небесами,
І честю я клянусь!
Маска
Гляди ж! Тепер ходім
І пам'ятай, — не жарти поміж нами.
(Виходять попід руки).
вихід ТРЕТІЙ
Арбенін та дві маски.
Арбенін тягне за руку чоловічу маску.
Арбенін
Це клевета! Це неможливо!
Не знаю, пане, хто ви єсть,
Та ви мою сплямили честь.
Ви знаєте, хто я?
Маска
Я знаю, ким були ви.
Арбенін
Скидайте маску! Вийшов час!..
Ви дієте безчесно, пане!
Навіщо вам? Лице моє незнане
Вам, як і маска. Сам я вперше бачу вас.
Арбенін
Не вірю! Надто ви злякались! Забирайтесь!
Я навіть гніватись на вас соромлюсь, — пріч!
Маска
Я йду. Проте, ви начувайтесь!
Нещастя з вами станеться сю ніч.
(Зникає в юрбі).
Арбенін
Стривайте!.. Зник... От, Бог наслав злоріку!
Цей боягуз... хтось з ворогів, мабуть...
А їх у мене скрізь без ліку.
Ха-ха-ха-ха! Ну, що ж, бувай, щаслива путь!
вихід ЧЕТВЕРТИЙ
Шпріх та Арбенін
Шпріх з'являється. На канапі сидять дві жіночі маски. Хтось
підходить і інтригує, бере за руку... одна виривається й виходить;
з руки її падає браслет.
Шпріх
Кого ви тут безжально так тягали.
Мосьє Арбенін?
Арбенін
Так... я жартував...
Мій приятель...
Шпріх
Звичайно, жартували
Не жартома ви з ним... на вас він нарікав.
Арбенін
Шпріх
Якась там маска.
Арбенін
Слух на диво
У вас.
Шпріх
Все чую, так... та до чужих я справ
Втручатись не люблю, і все мовчу...
Арбенін
Можливо...
То ви не знаєте?.. Ну, сором, особливо
Про це...
Шпріх
А що таке?
Арбенін
Ні, я пожартував.
Шпріх
Скажіть...
Арбенін
У вас жона красуня тут найкраща?
Шпріх
Ну, що ж?..
Арбенін (змінившитон)
А їздить ще до вас смуглявий той вусань?
(Насвистує пісню й виходить).
Шпріх (сам)
А щоб тобі засохла паща!
Смієшся з мене ти, а сам от-от рогань.
(Зникає в натовпі).
ВИХЩ П'ЯТИЙ
1-а маска, сама.
1-а маска, схвильована, швидко входить і падає на канапу.
1-а маска
Ах, серце вистрибне... Він маску міг зірвати!
О, боже мій, як збутися біди?
Та ні, він не впізнав... Не міг він і гадати,
Що женщина, перед якою світ завжди, —
Нехай і заздрячи, схилявся з дивуванням, —
Нараз, в запалі самозабуття
Йому на шию кинеться з благанням
На неї зглянутись; палаючи коханням,
Зухвало скаже: я твоя!
Цієї тайни він ніколи не пізнає...
Нехай... Не хочу я... Та він жадає
На згадку в мене взять собі якийсь предмет...
Цей перстень.., Ні... Це риск, крий боже!
(Помічає долі браслет і підіймає).
От щастя! Боже мій! Загублений браслет!
Емаль і золото... Віддам йому... Не зможе
Він з ним знайти мене...
вихід шостий
1-а м а с к а та князь 3 в є з д и ч.
Князь з лорнетом квапливо продирається.
Князь
Так... Справді, ось вона.
Між тисяч інших я тепер її впізнаю.
(Сідає на канапу й бере її за руку).
О, ти не зникнеш, ні!..
Маска
І наміру не маю.
Князь
Я хочу бачить вас.
Ах, думка ця смішна.
Я перед вами, тут.
Князь
Недобрий жарт. Я знаю
Твій намір жартувать, — я іншого жадаю.
Якщо зречешся ти негайно, вмить,
Мені красу свою явить,
То я зірву лукаву цю личину,
Я силоміць...
Маска
От і збагни мужчину!
Ви невдоволень.. Замало вам того,
Що я люблю вас... Ні, вам хочеться всього,
Мене знеславити ви маєте бажання,
Щоб, стрівши десь на балі, на гулянні,
Про цю смішну пригоду розказать
Всім друзям, сміючись, могли ви?
І, щоб розвіять їх сумніви,
Промовить: ось вона... і пальцем показать?
Князь
Запам'ятаю я твій голос...
Маска
Справжнє чудо!
Та в ста жінок — ручусь! — сто голосів таких
Вас засміють, — зверніться лиш до них;
Втім, це до речі, навіть, буде.
Князь
Та щастя повного не маю я...
Маска
Не знать!
За те, що маску цю не хочу я скидать,
Вам, може, долю слід благословлять.
Що, як стара я і гидка?.. Яку ви міну
Мені зсудомите?
Князь
А, хочеш ти злякать!
Та чари знаючи твої наполовину,
Чи можна ж решти не вгадать?
Маска (хоче йти)
Прощай...
Князь
О, ні! Лиши на спогад щось про себе...
Невже, мов тінь, ти зникнеш так з очей?
Нема жалю до мене в тебе?
Маска (відійшовши два кроки)
Мені вас жаль... Гаразд, браслет візьміть оцей.
(Кидає браслет долі, поки він його підіймає, вона зникає
в юрбі).
вихід сьомий
Князь, згодом Арбенін.
Князь (він даремно шукає її очима)
Так ошукать!.. Жалю я справді вартий.
Немає...
(Побачивши Арбеніна)
А...
Арбенін (ідезамислений)
Хто цей лихий пророк?
Мене він знає, так... І не були то жарти.
Князь (підходячи)
На користь був мені недавній ваш урок.
Арбенін
Радію щиро я...
Князь
Та щастя налетіло
Само і вмить...
Арбенін
А з щастям завжди так.
Князь
І ледь його схопив я, мислячи: от діло!
Воно...
(дме на долоню)
Тепер собі сказать я можу сміло:
Коли це все не сон, то дурень я й дивак.
Арбенін
Щоб заперечувать, потрібно більше знати.
Князь
Ви все жартуєте... Порадьте, що почати.
Послухайте...
(Кілька слів на вухо).
Ну, як не вразитись мені?
Хитрійка вирвалась — і ось...
(Показує браслет)
Мов уві сні.
Такий сумний кінець...
Арбенін (посміхаючись)
А почали не зле ви.
Так. Покажіть мені браслет.
Князь
Будь ласка, ось.
Арбенін
Десь бачив ніби я подібний... А! Стривайте!
Та ні, не може буть... Здалось.
Князь
Де відшукать її?
Арбенін
Та ось вам, вибирайте, —
Тут сила їх... між них десь і вона.
Князь
А що, як ні?
Арбенін
Дарма, ще знайдеться одна,
її ви й підхопіть... а ні, то уявляйте.
Князь
Ні, з цим браслетом я знайду її, — сама
Вона дала його...
Арбенін
Що ж, зробимо два тури.
Але, якщо вона не зовсім дура,
То тут її і сліду вже нема.
СЦЕНА ТРЕТЯ
ВИХІД ПЕРШИЙ
Арбенін входить; слуга.
Арбенін
Минув ще вечір... мов туман, мов чад.
Ще мерехтить в моїй уяві
Строкатий набрід цей, — увесь цей маскарад,
Розмови, лиця нецікаві...
І що я там робив — лиш здумать зволь!
За інших мріяв, як поети,
Порівнював даровані браслети,
Чужі відгадував думки і таємниці...
Не до лиця подібна роль
В моєму віці.
(До слуги).
Приїхала вже пані?
Слуга
Ні.
Арбенін
Коли ж?
Повинна бути?
Слуга
Велено чекати
В дванадцять.
Арбенін
Так. А зараз дві вже, не раніш.
Чи там вона лишилась ночувати?
Слуга
Цього не знаю, пане.
Арбенін
Ніби? Ну,
Іди. Свічу постав на стіл. Гукну.
(Слуга виходить; він сідає в крісло).
вихід ДРУГИЙ
Арбенін (сам)
Бог справедливий, і мене спіткало
Те лихо, що його немало
Завдав я іншим без жалю.
Чужі жінки мене чекали так, бувало.
Як от чекаю я свою.
Поміж примхливиць безоглядно
І марно юність я прожив.
Мене любили пристрасно, незрадно,
Я жодну з них ніколи не любив.
Ще в зародку роман, а знав я вже розв'язку,
Й слова любові говорив
Новим серцям, як няня казку.
І тяжко стало й сумно жить!
Тоді мені порадив хтось лукаво
Женитись, щоб святе вже мати право
Анікогісінько на світі не любить.
І от, дружину я знайшов... І без вагання
Створіння це прекрасне, мов зоря.
Неначе жертву на заклання,
Я без жалю повів до вівтаря.
Та враз забутий звук в мені почувся,
В змертвілу душу я свою
Поглянув і відчув, що я її люблю.
І — сором мовити... жахнувся,
І марні мрії та любов
У грудях знов буяють на просторі.
Човен розбитий вщент, я кинутий у море...
Чи повернусь у пристань знов?
(Замислюється).
ВИХІД ТРЕТІЙ
Арбенін та Ніна.
Ніна входить навшпиньках і, підійшовши, потихеньку цілує його
в чоло.
Арбенін
Ах, здрастуй, Ніно, ти... Однак...
Давно вже час...
Ніна
А що, хіба так пізно?
Арбенін
Я вже годину жду.
Ніна
Невже?
Арбенін
Приблизно-
го
Ніна
Ти милий мій...
Арбенін
А думаєш... дивак?
Він жде мене... а я...
Ніна
Ну, ось... отак.
Ти щоразу: похмурий, грізний, — нене!
Ніяк тобі не догодиш.
Смутний, коли не поруч мене,
А стрінемось, — бурчиш.
Скажи одверто: Ніно,
Кинь світ!.. І жити стану я
Для тебе лиш; пощо якийсь мужчина,
Що дні марнує і життя, —
Бульварний франт, затягнений в корсеті,
Щодня з тобою десь на балі чи в балеті,
А я на день годину лиш якусь
З тобою можу мовить слово.
Скажи мені це — я готова:
Покину все, — бали і моду
І осоружну цю свободу.
Скажи як другові мені це.".