— І хіба над народом, як цей, не помститься душа моя?
30 Вражаюче та страшне сталося в цьому краї:
31 пророки віщують неправду, священики правлять як хочуть, а народу моєму це до вподоби! І що зробите ви, як кінець тому прийде?
Єремiї 6
1 Втікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму і засурміть в сурму у Текої, і прапор поставте у напрямку Бет-Гаккеру, бо з півночі грізно підноситься лихо та велике нещастя!
2 І викоріню я дочку Сіону, вродливу та випещену.
3 Пастухи прийдуть до неї зі своїми чередами, напнуть намети навколо, кожен місце своє випасатиме.
4 Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Лихо нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!
5 Вставайте та підемо вночі і понищмо палати її!
6 Бо так промовляє Господь Саваот: "Постинайте дерева та вал насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйнованим бути, в ньому повно насилля:
7 як витікає вода з джерела, так витікає з нього зло... Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям моїм безперестанку хвороби та рани...
8 Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа моя не відвернулася від тебе, щоб тебе не вчинив я спустошенням, краєм безлюдним!"
9 Так промовляє Господь Саваот: "Конче зберуть вони залишки Ізраїля, мов виноградні рештки. Простягни свою руку, немов виноградар до грона!
10 До кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть? Необрізане ось їхнє вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє вони зневажають і не жадають його!
11 І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на юрбу юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий з насиченим днями,
12 і дістануться іншим будинки їхні, теж поля та жінки... Бо я руку свою простягну на мешканців цієї землі, — каже Господь.
13 Бо вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду...
14 І рани народу мого легковажно лікують, промовляючи: "Мир, мир, а миру нема!"
15 Чи вам соромно за гидоти свої? Не соромно ані трохи, вони й соромитися не вміють... Тому спіткнуться і впадуть між упалими в часі, коли їх навідаю я, — каже Господь.
16 Так промовляє Господь: "На шляхах зупиніться та погляньте, і запитайте про давні стежки, де добрий шлях, то ним йдіть, і знайдете мир для своєї душі!" Та вони відповіли: "Не підемо!"
17 І я сторожів був поставив над вами, промовляючи: "Прислухайтеся до голосу сурми! Та вони відповіли: "Не будемо прислухуватися!"
18 Тому слухайте, люди, і знай, ти громадо, що станеться з ними.
19 Послухай, ти земле: "Ось я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів моїх не прислухалися вони, а Законом моїм зневажили!"
20 Навіщо мені те кадило, що з Шеви приходить, запашна тростина з далекого краю? Цілопалення ваші не любі мені, ваші ж жертви мені неприємні!
21 Тому Господь каже так: "Ось я дам спотикання цьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть!"
22 Так промовляє Господь: "Ось приходить народ з північного краю, йде люд великий з кінців землі.
23 Лука та списа міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Всі як один вишикувані до бою, на тебе, о дочко Сіону!"
24 Як почули ми звістку про нього, помліли нам руки, огорнули нас тривога та біль, немов у породіллі...
25 Не виходьте на поле й не ходіть шляхом, бо в ворога меч та страхіття навколо!
26 Дочко народу мого, веретою підпережись та качайся в попелі! Справ жалобу, немов над одинаком своїм, голосіння гірке, бо прийде зненацька руйнівник на нас!
27 Я дав був тебе випробовувачем у народі моєму, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхній шлях.
28 Вони всі відступники над відступниками, наклеп розносять, вони мідь та залізо, всі вони зіпсовані!...
29 Дмуть міхи, щоб олово вогнем пожерти, даремно перетоплював ливар, бо лихих не відділено...
30 Сріблом відкинутим названо їх, бо Господь їх відкинув".
Єремiї 7
1 Слово, що було до Єремії від Господа:
2 "Стань у брамі Господньої оселі, і проголоси там слово це, щоб почув слово Господнє, весь Юда, що ходить брамами цими вклонятися Господові.
3 Так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: "Виправте шляхи свої й свої вчинки і я зроблю, що ви житимете на цьому місці!
4 Не сподівайтеся на слова неправдиві, щоб казати: "Храм Господній, храм Господній, храм Господній отут!"
5 Бо якщо ви насправді виправите ваші шляхи та ваші вчинки, якщо один одному будете справді робити справедливо,
6 не будете тиснути чужинця, сироту та вдову, не проливатимете невинної крові на місці цьому, і за іншими богами вслід не підете собі на лихо,
7 то зроблю, що ви пробуватимете на цьому місці, в краю, що його дав я вашим батькам, відвіку й до віку!
8 Ось ви сподіваєтеся на слова неправдиві, які не допоможуть.
9 Чи можна красти, вбивати й перелюб вчиняти, і присягати фальшиво, і кадити Ваалові, і ходити за іншими богами, яких ви не знаєте,
10 а потім ви приходити й ставати перед обличчям моїм у цій оселі, що зветься ім'ям моїм, і казати: "Врятовані ми, щоб вчиняти огиди всі ці?"
11 Невже вертепом розбійників стала оселя ця, що ім'я моє кличеться в ній, на ваших очах? І я це бачу, — каже Господь...
12 Бо підіть-но до місця мого, що в Шіло, де я спочатку встановив був перебування ймення мого, і побачите, що вчинив я йому через лукавство мого народу Ізраїлевого...
13 Тож за те, що ви робите, — каже Господь, — і що я повсякчас промовляв був до вас, але ви не слухали, і кликав я вас, та ви не відповіли,
14 то зроблю цій оселі, що кликалося в ній ім'я моє, що на нього маєте сподівання ви, і місцю цьому, що я дав його вам та вашим батькам, так само, як я був зробив для Шіло,
15 і відкину я вас від обличчя свого, як відкинув усіх ваших братів, усіх нащадків Єфремових!...
16 А ти не молися за народ цей, і благання й молитви за них не здіймай, і мене не проси, бо не вислухаю я тебе!
17 Хіба ти не бачиш, що роблять вони в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму:
18 Діти дрова збирають, а батьки розкладають вогонь, жінки ж місять тісто, щоб спекти калачів тих жертовних небесній цариці, і ллють литі жертви для інших богів, на образу для мене...
19 Та хіба ображають мене, — каже Господь? — Хіба не себе самих, щоб сором покрив їхні обличчя?
20 Тому Господь Бог промовляє так: "Ось ллється мій гнів і моя лють на це місце, на людину й худобу, і на польові дерева та на земні плоди, і палатиме він, і не згасне!"
21 Так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: "Додайте свої цілопалення до жертв ваших, і їжте м'ясо,
22 бо я не казав батькам вашим, і не велів їм того дня, як виводив їх з Єгипетського краю, про цілопалення й жертви.
23 Бо лиш звелів їм, промовляючи: "Слухайте мого голосу, і я буду вам Богом, а ви будете народом моїм, і ходіть тим шляхом, про який накажу вам, щоб вам було добре".
24 Та не слухали й не нахилили вони свого вуха, а ходили з волі впертого серця лихого свого і стали до мене потилицею, а не обличчям.
25 Від того дня, коли ваші батьки вийшли з Єгипетського краю, аж до дня цього, посилав я до вас усіх своїх рабів пророків, посилав щоденно.
26 Та вони не слухали мене, і вуха свого не схиляли, і показали себе твердошиїми, лихе робили ще більше від батьків своїх...
27 І ти казатимеш їм усі ці слова, та не слухатимуть вони тебе, і ти кликатимеш до них, та вони тобі відповіді не дадуть...
28 І скажеш до них: "Оце той народ, що не слухав голосу Господа, Бога свого, і науки не приймав, згинула правда і зникла з їхніх вуст"...
29 Обстрижи волосся своє та й відкинь, на лисих горах здійми жалібний спів, бо відкинув Господь і покинув плем'я свого гніву!
30 Бо Юдині сини роблять лихе в моїх очах, — каже Господь, — поклали огиди свої в тій оселі, що в ній кликалося моє ім'я, щоб збезчестити її...
31 І побудували ті жертовні пагорби Тофета, що в долині Бен-Гіннома, щоб палити синів своїх та дочок на вогні, чого я не наказував, і що на серце мені не приходило...
32 Тому приходять ось дні, — каже Господь, — що не буде вже кликатися це місце Тофет чи долина Бен-Гіннома, а тільки долина Вбивства, і ховатимуть у Тофеті через брак місця для поховань.
33 І стане труп цього народу за стерво небесному птаству та земній звірині, і не буде того, хто б їх налякав!...
34 І я зупиню в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму голос радісний і голос веселий, голос молодого та голос молодої, бо руїною стане цей край!
Єремiї 8
1 Того часу, — каже Господь, — витягнуть кістки царів Юди і його князів, і кістки священиків, і пророків, і мешканців Єрусалиму з їхніх могил,
2 і розкидають їх перед сонцем і перед місяцем, та перед усіма небесними світилами, яких вони любили та служили їм, і що йшли за ними, і що зверталися до них, і що вклонялися їм. Не будуть вони зібрані, і не будуть поховані, і гноєм стануть вони на поверхні землі!
3 І смерть буде кращою від життя для решти, що залишаться від лихого цього роду, по всіх цих місцях, куди я їх вигнав, — каже Господь Саваот.
4 І скажеш до них, що так промовляє Господь: "Хіба падають і не встають? Хіба хто збочить зі шляху, то вже не повертається?
5 Чому так уперто збочує цей народ єрусалимський? Міцно вхопилися вони за брехню, не бажають повернутися.
6 Я уважно прислухався, але нема нікого, хто б каявся у своєму лукавстві, промовляючи: "Що я зробив?" Кожен з них повертається на звичний шлях, мов той кінь, що рветься до бою...
7 Навіть бусол у небі знає свою пору, а горлиця, ластівка та журавель пильнують часу прильоту свого, а народ мій не розпізнає часу Господнього суду!...
8 Як ви можете казати: "Ми мудрі і з нами Господній закон?" Коли брехливе перо писак перетворило його на брехню!
9 Осоромилися ці мудреці, збентежилися й були схоплені. Ось вони слово Господнє відкинули, що ж за мудрість ще мають вони?
10 Тому їхніх жінок віддам іншим, а їхні поля — загарбникам, бо вони від малого та аж до великого усі віддалися користолюбству, від пророка та аж до священика вчиняють неправдиво!...
11 І легкодушно лікують нещастя народу мого, промовляючи: "Мир, мир", а миру нема!
12 Соромилися б отакі огиди коїти.