Ви, хто нагадуєте Господові, не замовкайте,
7 і перед ним не вгавайте, аж поки він не зміцнить, і поки не зробить Єрусалим за славу свою на землі!
8 Господь присягнув був своєю сильною правицею: "Направду, не дам уже збіжжя твого ворогам твоїм, і не питимуть чужинці твого виноградного соку, що ти працював біля нього!
9 Бо ті, що жали, їстимуть та хвалитимуть Господа, і ті, що збирали виноград, питимуть на подвір'ях святині моєї!"
10 Проходьте, проходьте ви брамами, очистіть шлях народові! Будуйте шлях, будуйте шлях битий, очистіть від каменя, підніміть над народами прапора!
11 Ось звіщає Господь аж до краю землі: "Розкажіть дочці Сіону: "Ось приходить Рятівник твій з нагородою і платня його перед ним!
12 І кликатимуть їх народом святим, викупленими Господом, а на тебе казатимуть: "Жадана, непокинуте місто!
Iсаї 63
1 Хто це гряде з Едому, з Боцри в убранні багряному? Хто той, у велич одягнутий, що повний сили своєї врочисто йде? Це я, що несу справедливість, що владний рятувати!
2 Чого то багряний одяг твій, неначе у того, що топче в чавилі?
3 Сам я чавило топтав і не було з народів зі мною нікого! І я топтав їх у гніві своєму, і чавив їх у люті своїй, і бризкав їхній сік на мене, і я заплямував весь мій одяг ...
4 Бо день помсти у серці моєму, надійшов рік моїх викуплених!
5 Я дивився і дивувався, що ніхто не допоміг і не підтримав, та рука моя стала мені допомогою, а мій гнів — моєю підтримкою!
6 І топтав я народи у гніві своєму, і ламав їх у люті своїй, і лилася на землю їхня кров!
7 Згадуватиму про ласку Господню, хвалитиму Господа за все те, що зробив нам Господь, за те велике добро для оселі Ізраїля, що зробив він для них у своєму милосерді, і з своєї безмежної ласки!
8 І сказав він: "Вони справді народ мій, сини, що не мають підступних думок", і став він для них за Рятівника.
9 Йому боліло за всякий утиск їхній, і ангел його їх рятував. Любов'ю своєю та своїм милосердям він викупив їх, він їх піднімав і носив усі дні в давнину.
10 Та стали вони неслухняними і духа святого його засмутили, і він став їм за ворога, і сам воював проти них...
11 Тоді народ його згадає дні давні, Мойсея: "Де той, що їх вивів з моря з пастирем отари своєї? Де той, що в нього уклав свого духа святого?
12 Що тримав за правицю Мойсея своєю славною рукою, що він перед ними розділив воду, роблячи собі вічне ім'я?
13 Що провадив безоднями їх, як коня на пустелі, і вони не спіткнулися?
14 Як сходить у долину худоба, так дух Господній вів їх до спокою, так і ти вів народ свій, щоб прославити совоє ім'я!
15 Поглянь з небес і побач із помешкання святині своєї та слави своєї. Де ревність твоя та твої могутні справи? Де безмежне твоє милосердя та ласка твоя, що для мене затрималися?
16 Тільки ти наш Батько, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізнає! Ти, Господе, Батьку наш, від віку ім'я твоє: "Спокута наша!"
17 Нащо, Господе, ти попустив, що ми блукаємо зі шляхів твоїх, нащо робиш твердим наше серце, щоб ми не боялися тебе? Повернися заради рабів своїх, заради племен спадку свого!
18 Короткий час мав спадщину святий твій народ, супротивники наші святиню твою потоптали!
19 Ми стали такими, немов би відвіку ти не панував був над нами, немов би не кликалося твоє ймення над нами!
Iсаї 64
1 О, коли б небеса ти роздер і зійшов, перед обличчям твоїм розтопилися б гори,
2 як хмиз горить у вогні, як кипить та вода, отак щоб ім'я твоє стало відоме твоїм ворогам, щоб перед обличчям твоїм затремтіли народи!
3 Коли ти робив речі, що наводять страх, і яких ми не чекали, ти сходив і перед обличчям твоїм розтоплювалися гори!
4 І відвіку не чули, до вух не доходило, око не бачило Бога, крім тебе, який би зробив так тому, хто на нього покладається!
5 Ти чекаєш на того, хто з радістю робить за справедливістю, тих, що вони на шляхах твоїх пам'ятають про тебе. Та розгнівався ти, бо ми в тому згрішили навіки та несправедливими стали!
6 І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша — немов заплямований місячним одяг, ми в'янемо всі, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас...
7 І нема нікого, хто кликав би ймення твоє, хто б прагнув триматися міцно за тебе, бо від нас заховав ти обличчя своє і через нашу провину кинув нас нидіти...
8 Нині, о Господе, ти наш Батько, ми глина, а ти наш гончар, і ми всі творіння твоєї руки!
9 Не гнівайся, Господе, надмір, і не пам'ятай провини наші повіки! Поглянь, ми всі твій народ!
10 Святі міста твої стали пустелею, Сіон став пусткою, степом став Єрусалим...
11 Оселя святості нашої й нашої слави, де батьки наші хвалили тебе, погорілищем стала, а все нам любе стало руїною...
12 Чи й на це ще себе стримуватимеш, Господе? Мовчатимеш і надміру каратимеш нас?"
Iсаї 65
1 Я прихилявся до тих, що мене не питали, я знайдений тими, що мене не шукали. Я казав: "Ось я, ось я!" — до народу, що йменням моїм не був званий.
2 Я весь день простягав свої руки до люду запеклого, що він, за своїми думками, шляхом ходить недобрим,
3 до народу, що прямо в очі завжди мене ображає, що жертви в садках приносить, та що палить кадило на цеглі,
4 що сидить у могилах та ночує по ямах, їсть свинину і в їхньому посуді юшка нечиста,
5 що каже: "Зупинися, не наближайся до мене, бо святий я для тебе!" Вони — дим для моєї ніздрі, вогонь, що палає весь день!
6 Ось написане перед обличчям моїм: "Я не мовчатиму, але відплачу, і надолужу їм повну пазуху!
7 За всі переступи ваші й переступи ваших батьків, — каже Господь, — що кадили по горах і на пагорбах мене зневажали, платню я їм відміряю повну пазуху!"...
8 Так каже Господь: "Коли в гроні знаходиться сік виноградний, і хтось скаже: "Не псуй його, бо благословення у ньому", — отак я зроблю заради рабів своїх, щоб усього не нищити!
9 Я виведу нащадків з Якова, а з Юди — спадкоємця гір моїх, і обранці мої успадкують її, і раби мої житимуть там.
10 І стане Шарон пасовиськом для отари, а долина Ахор — за місце відпочинку худоби великої, для народу мого, що шукав мене.
11 А ви, що Господа кидаєте, забуваєте гору святу мою, що накриваєте Ґаду трапезу, а мені приносите жертву литу,
12 то вас відраховую я для меча, й на коліна впадете ви всі на заріз, бо кликав я вас, та ви відповіді не дали, промовляв був, та не чули ви й робили лихе в моїх очах, і чого не бажав, обирали собі!"...
13 Тому Господь Бог каже так: "Ось раби мої їстимуть, а ви голодуватимете, ось раби мої питимуть, а ви будете спраглі, ось раби мої радітимуть, а ви осоромлені будете...
14 Ось раби мої співатимуть з радості серця свого, ви ж кричатимете від сердечного болю, і від упадку духу стогнатимете...
15 І ви своє ймення дасте на прокляття обранцям моїм, і Господь Бог тебе вб'є, а рабам своїм дасть інше ймення,
16 так що хто на землі благословенний буде, буде благословений він від вірного Бога, а хто на землі присягає, вірним Богом присягне, бо забудуться утиски давні і заховані будуть вони від очей моїх!
17 Бо ось я створю нове небо та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце!
18 То ж навіки радійте та тіштеся тим, що творю я, бо ось я створю Єрусалим на радість, а народ його на веселощі!
19 І радітиму я Єрусалимом, і втішатимуся народом своїм, і не почується в ньому вже голос плачу й голосіння!
20 З цього часу не буде вже юного днями й старого, який своїх днів не поповнить, бо сторічний помре як юнак, а грішник і у віці ста років буде проклятий!
21 І побудують люди будинки, і в них мешкатимуть, і засадять вони виноградники, і споживатимуть їхній плід.
22 Не будуватимуть вони, щоб інший сидів, не садитимуть, щоб інший спожив, дні бо народу мого — як дні дерева, і обранці мої споживатимуть плоди праці своєї!
23 Не працюватимуть вони даремно, і не народжуватимуть на страх, вони бо нащадки, благословенні Господом, і нащадки їхні з ними.
24 І поки покличуть, то я відповім, вони ще промовлятимуть, а я вже почую!
25 Вовк та вівця пастимуться разом і лев їстиме солому, немов та худоба, а гадові хлібом його буде порох!... Вони не робитимуть зла і не шкодитимуть на всій святій моїй горі, каже Господь".
Iсаї 66
1 Так промовляє Господь: "Небеса — мій престол, а земля — підніжок для ніг моїх. Який же то храм, що для мене збудуєте ви, і яке ото місце мого відпочинку?
2 Адже все це сталося і все це створене моєю рукою, каже Господь! І при тому дивлюсь я на вбогого і на надломленого духом, і на тремтячого над моїм словом.
3 Хто ріже вола, той одночасно вбиває людину, приносить у жертву ягня — ламає шию собаці, дарунка приносить — вживає крові свиней, складає з кадила частину пригадувальну — одночасно божка благословляє... Отак як шляхи свої вони обрали, і до огид тих своїх схиляється душа їхня,
4 так оберу й я їх на лихо, і предмет їхнього страху на них наведу, за те, що я кликав і ніхто не відповів, промовляв я й не чули вони, та робили лихе в моїх очах, і обрали те, чого я не жадав!"...
5 Послухайте слова Господнього ті, що на слово його тремтите: "Кажуть ваші брати, що ненавидять вас, що вас через ймення моє виганяють", кажуть: "Хай прославиться Господь, і ми вашу радість побачимо!" Та будуть вони осоромлені!
6 Чути гомін з міста, голос — із храму, це голос Господа, що надолужує своїм ворогам!
7 Поки зазнала мук пологів, вона народила, і поки прийшов її біль, то сина легенько вона привела...
8 Хто таке коли чув, і хто бачив таке? Що народжена буде земля в один день, що народжений буде народ за одним разом? Та не встигла зазнати дочка Сіону пологових мук, як синів своїх вже народила...
9 Чи я відкрию утробу і зроблю, щоб вона не народила? — каже Господь. — Чи я зроблю, щоб народжувала, і стримаю те? каже твій Бог.
10 Радійте з Єрусалимом і тіштеся всі ним, хто його покохав! Втішайтеся ним усі, що через нього в жалобі були!
11 Щоб ви ссали й наситилися з перс його втіхи, щоб ви ссали з перс його слави і розкошували!
12 Бо Господь каже так: "Ось скерую до нього я мир, немов річку, і славу народів, немов той потік повноводний.