Із відділу, що розташовувався просто під лобовим ілюмінатором, стирчали дві металеві руки. Одна з них призначалася для важкої і грубої роботи, а друга — щоб управлятися з більш делікатними інструментами. Також тут була висувна турель, де зберігалися додаткові інструменти — викрутки, відбійні молотки, пилки й свердла.
Космічні капсули навряд чи хтось ризикнув би назвати найелегантнішим транспортним засобом, який вигадала людина, але вони були просто незамінні для ремонтних робіт у вакуумі. Їх зазвичай називали жіночими іменами, можливо, тому що поводилися вони іноді досить непередбачувано. Тріо на "Діскавері" називалося Анна, Бетті й Клара.
Надягнувши скафандр, Пул заліз усередину й витратив десять хвилин на те, щоб ретельно дослідити обладнання. Астронавт перевірив реактивний двигун, подивився на запаси кисню, палива та на ходову частину. Переконавшись, що всі показники задовільні, він потім зв'язався з Еалом. Боумен у цей час стояв за контрольною панеллю, він не буде втручатися в процес, хіба що коли виникне якась явна помилка чи несправність.
— Говорить "Бетті", починаємо стартовий відлік.
— Стартовий відлік розпочато, — повторив команду Еал.
Пул почув пульсування насосів, що висмоктували дорогоцінне повітря зі шлюзової камери. Відтак почав потріскувати тонкий зовнішній метал оболонки капсули, а за п'ять хвилин Еал доповів:
— Викачування повітря завершено.
Пул перевірив датчики в себе в кабіні. Усе було нормально.
— Відкрити люк, — скомандував він.
Знову Еал повторив команду, на будь-якій стадії Пул мав лише крикнути "Стоп!" — і Еал припинив би всякі дії.
Перед капсулою розсувалися стіни корабля. Пул відчув, як його "Бетті" затрусилася, поки рештки повітря вилітали у відкритий космос. Астронавт подивився на зірки й на маленький золотавий диск Сатурна, що досі був за чотири мільйони миль від них.
— Починаймо виводити капсулу.
Дуже повільно капсула поїхали по рейках і зупинилася, лише вийшовши із корабля.
Пул дав півсекундний імпульс головного двигуна, і капсула м'яко зісковзнула з рейок, ставши самостійним небесним тілом, що оберталося навколо Сонця по своїй орбіті. Тепер капсула не мала жодного зв'язку з "Діскавері", їх не з'єднували навіть страхувальні троси. Із цими капсулами рідко траплялися халепи, але якби навіть "Бетті" й дала якийсь збій, Боумен запросто міг би вийти в космос і врятувати її.
"Бетті" чітко виконувала всі вказівки свого пілота, Пул дозволив їй відлетіти на тридцять метрів від корабля, потім перевірив її швидкість і розвернув капсулу передком до "Діскавері". Потім астронавт почав оглядати корпус житлової сфери.
Найперше він помітив невелике пошкодження оболонки. Частки космічного пилу врізалися сюди на швидкості, більшій за сто тисяч миль на годину, і хоч самі вони були меншими, ніж головка шпильки, їхня величезна кінетична енергія миттю випаровувалася. Часто западини мали такий вигляд, немов причиною їхньої появи став міні-вибух усередині корабля: на таких швидкостях метали дивно поводяться й закони звичайної механіки тут не діють.
Пул уважно роздивився пошкодження й залив його герметизувальною рідиною з балончика, який був серед інструментів капсули. Біла клейка рідина розтеклася по металу, закривши пробоїну. Повітря, що витікало з корабля, надуло бульбу майже п'ятнадцять сантиметрів у діаметрі, потім іще одну, уже трохи меншу, а відтак, швидко застигаючи, цементувальна рідина зробила свою справу. Пул пильно стежив за підлатаною западиною кілька хвилин, але нічого підозрілого не помітив. Одначе задля певності він залив це місце ще одним шаром рідини, а потім вирушив до антени.
Минув якийсь час перед тим, як йому поталанило пристикуватися на сферичному корпусі "Діскавері", тому що астронавт не розганяв капсулу до швидкості, більшої за кілька метрів на секунду. Він не поспішав, адже рухатися біля корабля на високих швидкостях було небезпечно.
Пул постійно стежив за різними датчиками та приладами, що стирчали з корпуса "Діскавері" в найнесподіваніших місцях, він мусив бути обачним і з власним реактивним двигуном. Пошкодження крихкого обладнання космічного корабля може призвести до катастрофи.
Нарешті, досягши антени далекого радіуса дії, Пул дуже уважно огледів її. Велика шестиметрова чаша була зараз скерована прямісінько на Сонце, бо Земля наразі стояла на одній лінії з Сонячним диском. Тому основа антени з орієнтувальним приладом перебувала в тіні великої металевої тарілки, а отже, у цілковитій пітьмі.
Пул підійшов до потрібного об'єкта з тилу, він мав бути обережним і не заходити спереду із зони дзеркала антени, щоб не перервати промінь. Це спричинило б нетривалу, однак не надто приємну перерву зв'язку із Землею. Астронавт не бачив обладнання, з яким мав працювати, допоки не засвітив фари на капсулі й не розсіяв морок. Ось під цією металевою пластиною і була причина проблеми. Пластину закріпили чотирма гайками так, щоб блок АЕ-35 можна було легко замінити, тож Пул не очікував жодних ускладнень.
Утім, зрозуміло, що, залишившись у капсулі, він не зможе виконати цієї роботи. Маневрувати близько від крихкої, немов павутиння, рами антени надто ризиковано, реактивні двигуни "Бетті" могли легко пошкодити поверхню великого радіодзеркала, завтовшки з папір. Треба припаркувати капсулу за шість метрів звідти й вийти назовні в скафандрі. У будь-якому разі, людина швидше впорається з цим завданням руками в рукавицях, аніж "Бетті" своїми маніпуляторами.
Усе це Пул докладно доповів Боумену, який двічі перевіряв кожну стадію цієї важливої операції. Хоча це й була звичайна буденна робота, легковажити в космосі дуже небезпечно, тому кожна деталь мала перевірятися кілька разів. Коли виходиш у відкритий космос, "маленьких" помилок не існує.
Пул дістав згоду на процедуру від напарника й припаркував капсулу за шість метрів від основи антени. Небезпеки того, що капсула випливе в космос, не було, а втім, астронавт затиснув тримач на одному з багатьох виступів, що саме з цією метою вбудовувалися в корпус.
Потім Пул перевірив усі системи свого скафандра і, цілком упевнившись у його безпечності, випустив повітря з капсули. Атмосфера "Бетті" вилетіла у вакуум космосу, а навколо нього утворилася хмара льодових кристалів, а зорі враз потьмяніли.
Зосталося зробити ще дещо перед тим, як вийти з капсули. Астронавт вимкнув ручне керування "Бетті", залишивши її під контролем Еала. Стандартна процедура безпеки. Хоча Пул і прикріпив "Бетті" за допомогою надміцного шнура, трохи товщого, ніж бавовняна мотузка, усім відомо, що навіть найміцніші линви можуть підвести. Пул би мав вигляд справжнього телепня, якби судно почало "тікати", а він при цьому не міг би віддати наказ Еалу повернути його.
Двері капсули плавно відчинилися, і Пул повільно виплив у тишу космосу, його страховка розмотувалася позаду. Відпружитися, не рухатися надто швидко, зупинитись і подумати ще раз — це основні правила поводження у відкритому космосі. Якщо дотримуватися їх, то не виникне жодних проблем.
Схопившись за один із зовнішніх поручнів "Бетті", Пул вийняв запасний блок АЕ-35 із сумки для вантажів, припасованої ззовні. Ніяких інструментів із капсули астронавт брати не став, більшість із них спроектовано для маніпуляторів, а не для людських рук. Усі регулювальні викрутки й ключі, що могли знадобитися, уже висіли в нього на поясі.
Легенько відштовхнувшись, Пул підплив до карданної опори велетенської чаші, що відгороджувала його від Сонця. Тінь, яку він відкидав від увімкнених фар "Бетті", двоїлась і малювала чудернацькі візерунки на опуклій поверхні, поки він плив до подвійної балки. Але тут і там, на його превеликий подив, на задній частині великого дзеркала виблискували сліпучі іскри світла.
Астронавт дивувався цьому кілька секунд, поки мовчки наближався до мети, а потім збагнув, що це таке. Протягом мандрівки на відбивач потрапляло багато мікрометеоритів, Пул зараз бачив, як сонце відбивається від маленьких вибоїн. На щастя, ці кратери надто дрібні, тож не можуть якось вплинути на продуктивність системи.
Пул рухався дуже повільно, йому легко вдалось уникнути слабкого удару об основу антени, простягнувши вперед руку і схопившись за виступ, щоб його не відкинуло назад. Він швидко пристебнув свій ремінь безпеки до найближчого кріплення, це давало йому простір для маневрів з інструментами. Потім Пул зупинився, доповів Боумену й вирішив, яким стане його наступний крок.
Була ще одна маленька проблема, астронавт стояв або, точніше, плавав у своєму світлі, і через тінь, яку він відкидав, роздивитись АЕ-35 було складно. Тож він наказав Еалу пересунути фари на одну сторону, і завдяки цій маніпуляції вдалося досягти більш рівномірного світла, адже від задньої частини антени на потрібну ділянку відбивалося вторинне світло.
Кілька секунд Пул вивчав маленький металевий люк із чотирма запломбованими гайками. Потім промимривши собі під ніс "Самостійне входження в систему знімає гарантію виробника", від'єднав дроти й почав викручувати гайки.
Гайки стандартного розміру були сумісні з ключем із нульовим крутним моментом, яким він користувався. Внутрішній механізм ключа поглинав реакцію, так що тому, хто викручував гайку, не доводилося крутитися навколо неї самому в протилежному напрямку.
Чотири гайки легко відкрутилися, і Пул обережно поскладав їх собі до кишені. (Серед астронавтів побутувало жартівливе пророцтво, що одного дня Земля матиме власне кільце із загублених болтів, кріпок та інструментів, які повтікали від неуважних ремонтників на орбіті). Металева кришка не хотіла рухатися, і Пул уже злякався, що вона приварилася до місця, але після кількох натискань кришка таки відійшла, і він прикріпив її надійним зубчастим затискувачем.
Тепер він міг бачити електронну схему блока АЕ-35. Вона мала форму тонкої плитки завбільшки з поштову листівку, завширшки саме така, щоб її було зручно тримати в руці. Прилад тримали два стопорні стрижні, і він був оснащений невеликою ручкою, щоб його зручно було діставати.
Проте схема й досі працювала, посилаючи антені імпульси, які націлювали її на далеку, малесеньку Землю. Якщо вийняти схему зараз, буде втрачено контроль і тарілка повернеться вздовж осі "Діскавері" в положення нульового азимута.