Там з'явилися чорні отвори, можливо, ходи в глибші шари атмосфери.
"Дна" зонд не досягне. Щомилі щільність газу подвоювалася, тиск наростав по тому, як він поринав чимраз глибше до прихованої поверхні планети. Ще дуже високо над рівнем того "моря" картинка замерехтіла, а потім зникла, після того, як перший земний дослідник був розчавлений під вагою юпітеріанської атмосфери.
За своє коротке життя він дав змогу людям ледь зазирнути на Юпітер і лише трохи наблизився до поверхні планети, схованої за сотнями миль газів. Коли картинка зникла з екрана, Боумен і Пул деякий час сиділи мовчки, несподівано їм обом спало на думку те саме.
Насправді стародавні люди, не знаючи того, влучно назвали цю планету ім'ям повелителя богів. Якщо десь там унизу і є життя, скільки часу забере знайти його? І після цього хороброго зонда скільки ще мине століть, поки люди пошлють когось услід за цим піонером? На якому кораблі?
Утім, це вже не мало до "Діскавері" та її команди жодного стосунку. Їхня мета відтепер — ще дивніший світ, розташований удвічі далі від Сонця через ще півмільярда миль населеної кометами порожнечі.
Частина 4
Безодня
Розділ 21
Вечірка на честь дня народження
Знайомий мотив "З днем народження тебе…", із швидкістю світла перелетівши сімсот мільйонів миль, завмер на відеоекрані та контрольних приладах "Діскавері". Пулова родина сором'язливо доспівала відому пісню, тупцяючи навколо іменинного торта десь на Землі, і після останнього куплету запала раптова тиша.
Потім містер Пул хрипко промовив:
— Ну, Френку, не знаю навіть, що сказати. Подумки ми з тобою і бажаємо тобі, синку, найщасливішого свята.
— Бережи себе, Френку, — додала місіс Пул зі сльозами на очах. — Хай благословить тебе Господь.
Потім вони всі гуртом попрощалися, і зображення згасло. Пул дивився відеопривітання й думав про те, як усе це дивно. Його віншували понад годину тому, тепер родина вже розійшлася, можливо, на багато миль від будинку. Але таке запізнення, хоч воно могло й здаватися прикрим, мало в собі також і приховане благословення. Як і кожен із його сучасників, Пул звик до того, що може негайно в будь-яку мить з'єднатися з будь-ким на Землі. Тепер він утратив таку можливість, психологічний вплив цього був чималий. "Діскавері" та його команда зараз перейшли в новий вимір віддаленості, і людські емоції повставали проти нього.
— Мені шкода, що доводиться псувати свято, — раптом промовив Еал, — але в нас проблема.
— Що сталося? — одночасно запитали Боумен і Пул.
— Маю труднощі в підтримці контакту з Землею. Проблема виникла в блоці АЕ-35. Мій центр прогнозування несправностей доповідає, що прилад може зіпсуватися протягом наступних сімдесяти двох годин.
— Ми подбаємо про це, — відповів Боумен, — виведи нам картинку.
— Будь ласка, Дейве. Ось зараз.
Не екрані з'явився ідеальний півмісяць, дуже яскравий проти темного тла без зірок. Його вкривали хмари, тож ніяк не можна було розгледіти жодних знайомих географічних прикмет. Насправді Земля під таким ракурсом, на перший погляд, чимось нагадувала Венеру.
Це на перший погляд, але не на другий, бо біля сріблястої дуги завис справжній Місяць — супутник, якого Венера не мала. Місяць був завбільшки з одну чверть Землі й у такій самій фазі. Здавалося, ці два космічні тіла є немов мати й дитина, і багато астрономів вірили в цю теорію доти, доки аналіз місячних порід не довів: Місяць ніколи не був частиною Землі.
Пул і Боумен десь півхвилини мовчки дивилися на екран. Зображення йшло до них із закріпленої на краю великої радіотарілки телевізійної камери з довгофокусним об'єктивом. Перехрестя в центрі одразу ж указувало точну орієнтацію антени. Якщо тонкий промінь сигналу не буде націлено точно на Землю, "Діскавері" не зможе ні відсилати, ні приймати повідомлення. Повідомлення з обох боків не досягатимуть мети, проходитимуть непочуті й непобачені через Сонячну систему та загубляться в порожнечі. Якщо їх колись і приймуть, то таке станеться через століття, а зроблять це аж ніяк не люди.
— Ти знаєш, у чому полягає проблема? — запитав Боумен після кількох секунд мовчанки.
— Сигнал уривчастий, і я не можу точно визначити його місцезнаходження. Проте щось не гаразд із блоком АЕ-35.
— Що ти пропонуєш?
— Найкраще — замінити блок на запасний і перевірити цей.
— Добре, надрукуй нам оце.
На екрані спалахнула інформація, разом із тим Еал завбачливо роздрукував усе на принтері. Попри всі електронні зчитувачі, траплялися ситуації, коли старомодні роздруковані матеріали ставали найзручнішою формою запису.
Боумен хвилину вивчав діаграми, а потім присвиснув.
— Ти міг би й нагадати нам, — мовив він, — що заміна блока означає, що треба виходити з корабля.
— Даруйте, — відповів Еал. — Я думав, ви знаєте, що блок АЕ-35 розташовується на монтажу антени.
— Напевно, рік тому я міг би про це згадати. Але на облавку корабля вісім тисяч підсистем… У будь-якому разі, це, схоже, проста робота. Треба лише відімкнути панель і поставити всередину новий блок.
— Справа саме для мене, — сказав Пул, якого спеціально тренували на виконання рутинної позакорабельної роботи, — це легко. Звісно, я так поспішаю туди зовсім не тому, що мені набридла твоя компанія.
— Побачимо, чи погодиться з такою пропозицією Центр керування польотом, — сказав Боумен. Він кілька секунд посидів, намагаючись упорядкувати свої думки, а відтак почав надиктовувати повідомлення на Землю.
— Центр керування польотами, говорить Дельта-Один. У два-нуль-чотири-п'ять на борту центр прогнозування поломок нашого комп'ютера дев'ять-три-нулі передбачає вихід із ладу блока Альфа-Ехо-три-п'ять у найближчі сімдесят дві години. Запит на перевірку моніторингу телеметрії та моделювання ситуації з блоком на вашому симуляторі системи. Підтвердьте також вашу згоду на вихід із корабля й заміну блока Альфа-Ехо-три-п'ять на запасний. Центр керування польотом, говорить Дельта-Один, два-один-нуль-три, передачу закінчено.
Завдяки рокам практики Боумен міг миттєво переходити на цей жаргон, який хтось охрестив "Текніш", і без заминки повертатися до нормальної мови. Тепер нічого не залишалося робити, крім як чекати на підтвердження, що забере години дві, поки сигнал пройде туди й назад через орбіти Юпітера й Марса.
Воно надійшло саме тоді, коли Боумен без успіху намагався переграти Еала в грі зі складання геометричних малюнків.
— Дельта-Один, це Центр керування, ваш два-один-нуль-три прийнято. Ми проганяємо телеметричну інформацію на нашому симуляторі й проконсультуємо про подальші дії. Отримали ваш план вийти назовні для заміни Альфа-Ехо-три-п'ять перед його виходом із ладу. Ми опрацьовуємо набір тестів для збійного блока.
Сказавши все, що стосувалося технічного боку справи, Центр керування польотами перейшов на звичайну англійську:
— Дуже шкода, хлопці, що у вас виникли проблеми. Не хочемо вам додавати клопоту, але в нас тут є запит від засобів масової інформації. Чи не могли б ви записати коротку промову для преси, пояснити ситуацію, що там сталося з АЕ-35? Просимо вас, щоб ця заява звучала максимально оптимістично. Ми б і самі могли їм відповісти, але з ваших вуст буде переконливіше. Сподіваюся, це не дуже вплине на ваше суспільне життя. Дельта-Один, це Центр керування польотами, два-один-п'ять-п'ять, кінець зв'язку.
Почувши це прохання, Боумен усміхнувся. Інколи здавалося, що вони там, на Землі, зовсім позбавлені почуття такту. "Звучала максимально оптимістично", певна річ, так і треба!
Коли Пул приєднався до Боумена після сну, вони за десять хвилин відредагували свою заяву для преси. На початкових стадіях місії ЗМІ не давали їм спокою, постійно йшли запити на інтерв'ю, різноманітні дискусії. Однак минали тижні, і чекати на відповідь від астронавтів тепер доводилося вже не кілька хвилин, а годину, тож цікавість до них потроху згасла. Після збудження, викликаного прольотом повз Юпітер понад місяць тому, вони зробили всього три чи чотири записи.
— Центр керування польотом, це Дельта-Один. Надсилаємо вам заяву для преси. "Сьогодні вдень виявлено незначну технічну проблему. Наш комп'ютер "ЕАЛ-9000" передбачив неполадку в блоці АЕ-35. Це маленька, але життєво важлива частина нашої комунікаційної системи. Вона тримає антену "Діскавері" націленою на Землю з точністю до однієї тисячної градуса. Така точність конче потрібна, тому що нинішня відстань космічного корабля від Землі є понад семисот мільйонів миль, Земля зараз для нас маленька віддалена зірка, і радіосигнал легко може схибити.
Антена зберігає постійний зв'язок із Землею, який контролюється з центрального комп'ютера. Але це устаткування дістає команди від блока АЕ-35. Можна порівняти його з нервовим центром у тілі, до якого мозок надсилає сигнал, що робити кінцівці. Якщо нерв не може прийняти правильний сигнал, то кінцівка стає непридатною. У нашому випадку неполадки з блоком АЕ-35 можуть означати, що антена почне надсилати повідомлення в хибному напрямку.
Це була звична проблема для зондів далекого прямування в минулому столітті. Вони часто досягали інших планет, але не мали змоги надіслати звідти ніякої інформації, тому що антена не могла налаштуватися на Землю. Ми ще не знаємо причини цього збою, але ситуація під контролем, тому не варто панікувати. Маємо два резервних зразки АЕ-35, кожен із гарантією на двадцять років, отож шанси на те, що і другий вийде з ладу протягом місії, незначні. А якщо нам вдасться визначити проблему, то зможемо й полагодити блок номер один.
Френк Пул спеціалізується на таких роботах, він вийде у відкритий космос і замінить несправний блок на резервний. У той самий час він зможе перевірити обшивку й залатати незначні пошкодження, навмисно заради яких не варто б виходити з корабля.
Опріч цієї дрібної неполадки, місія не має жодних проблем, сподіваємося, так триватиме й надалі".
Центр керування польотом, це Дельта-Один, два-один-нуль-чотири, кінець зв'язку.
Розділ 22
Вихід у космос
Космічні капсули "Діскавері" мали щось близько трьох метрів у діаметрі й були оснащені величезним лобовим ілюмінатором, який забезпечував операторові капсули чудовий огляд. Головний двигун ракети продукував прискорення, достатнє для однієї п'ятої нормальної сили тяжіння, за такої сили тяжіння злітали на Місяці, а керування забезпечували струменеві керма малої потужності.