Іди, впади в порох, і на ближнього свого напирай,
4 не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,
5 рятуйся, як сарна, з руки мисливця, і як птах з руки птахолова!
6 Іди до мурашки, ледарю, поглянь на шляхи її і стань мудрішим.
7 Нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя.
8 Вона заготовляє літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.
9 Аж доки, ледарю, ти вилежуватимешся, коли ти зі сну свого прокинешся?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, ще трохи полежати, склавши руки,
11 і прийде, немов волоцюга, бідність, і злидні твої, як людина зі зброєю!...
12 Людина нікчемна і злочинна, що ходить з вустами лукавими,
13 вона кліпає очима своїми, човгає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,
14 в її серці лукавство виорює зло повсякчасно і сіє сварки,
15 тому раптово приходить загибель на неї, буде вона вмить побита, і порятунку їй нема!
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — огида душі його:
17 очі зарозумілі, брехливий язик, і руки, що проливають кров невинну,
18 серце, що плекає злочинні думки, ноги, що квапно біжать на лихе,
19 свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!
21 Прив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!
22 Вони будуть твоїм дороговказом, стерегтимуть тебе, коли лежатимеш, а як прокинешся, розмовлятимуть з тобою!
23 Бо заповідь Божа — світильник, а наука — світло, навчальні ж картання — шлях життя,
24 щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.
25 Не жадай її вроди у серці своєму, хай не візьме вона своїм поглядом,
26 бо через повію зубожієш на буханець хліба, а жінка одружена ловить душу коштовну...
27 Чи візьме людина вогонь на лоно своє, і одяг її не згорить?
28 Чи ходитиме людина по вугіллю розпеченому, не обпікши ноги свої?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього, буде покараний кожен, хто доторкнеться до неї!
30 Не зневажають злодія, якщо він краде, щоб врятувати життя своє, коли він голодує,
31 та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно своє!
32 Хто вчиняє перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою,
33 побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,
34 бо ревнощі чоловіка люті, і не змилосердиться він у день помсти.
35 Він не зверне уваги на жоден твій викуп, і коштовного подарунка не прийме!
Приповiстi 7
1 Сину мій, бережи слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 бережи мої заповіді та й живи, а наука моя неначе в очах твоїх та зіниця,
3 прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці серця свого!
4 На мудрість скажи: "Ти сестра моя!" А розум назви: "Мій довірений!"
5 Щоб вони тебе стерегли від повії, від чужинки, що мовить ласкаві слова.
6 Бо я визирав був з вікна своєї оселі, через ґрати мого вікна,
7 і придивлявся до молоді. І юнак ось, позбавлений розуму,
8 проходив шляхом поруч оселі її,
9 коли вітерець повівав був вечірній, у темряві ночі та мороку.
10 Аж ось жінка в убранні повії назустріч йому, із серцем підступним,
11 галаслива та невгамована, її ноги в оселі своїй не бувають,
12 раз на вулиці, раз на майдані, при кожному розі чатує вона...
13 І вхопила вона його міцно та й поцілувала, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 "У мене зараз мирні жертви, виконала я сьогодні обіцянки свої!
15 Тому я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла тебе!
16 Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,
17 постіль свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...
18 Ходи ж, та до ранку коханням впиватися будемо, любов'ю натішимось ми!
19 Бо вдома нема чоловіка, помандрував далеко.
20 Вузлик срібла взяв собі в руку, хіба на день повні поверне до оселі своєї"...
21 Прихилила його велемовністю своєю, облесливістю своїх губ його звабила,
22 він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, немов пес, що ведуть його на ланцюгу до прив'язу,
23 як той птах, квапиться до сітки і не знає, що це на життя його пастка...
24 А зараз, діти мої, послухайте мене, і зважте на слова моїх вуст.
25 Хай не збочує серце твоє на шляхи її, не блукай стежками її,
26 бо багато від неї вже трупами впали, і багато нею вбиті!
27 Її оселя — шлях до шеолу, що провадить до смертних покоїв...
Приповiстi 8
1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
2 На верхів'ях пагорбів, при шляху та на перехрестях стоїть он вона!
3 У брамах, при вході до міста, де вхідні двері, там голосно кличе вона:
4 "До вас, чоловіки, я кличу, а мій голос до людських синів.
5 Зрозумійте, неуки, мудрість, зрозумійте розум, безглузді!
6 Послухайте, я бо шляхетне кажу, і вуста мої розтуляю для істини.
7 Бо правду кажуть вуста мої, а лукавство — огида для них.
8 Всі слова моїх вуст справедливі, нема в них крутійства й лукавства.
9 Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання.
10 Візьміть картання моє, а не срібло, знання, а не щире золота,
11 краща бо мудрість за перли, і не рівня їй коштовності всі!
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу знання розважливе.
13 Страх Господній — лихе все ненавидіти. Я ненавиджу пиху та гордість, шлях лихий та лукаві вуста!
14 У мене порада і досвід, я розум і мене сила.
15 Мною царюють царі, а законодавці закони справедливі встановлюють.
16 Мною правлять володарі, вельможні і всі праведні судді.
17 Я люблю всіх тих, хто любить мене, хто ж шукає мене, той знайде!
18 Зі мною багатство та слава, невпинно блага, та правда.
19 Мій плід кращий від щирого золота і золота чистого, а прибуток мій кращий за срібло добірне!
20 Шляхом праведним я ходжу, поміж правничих стежок,
21 щоб дати багатство у спадщину для тих, хто любить мене, і я понаповнюю їхні скарбниці!
22 Господь мене створив на початку свого шляху, першою усіх своїх творінь,
23 відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі.
24 Народжена я, як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою наповнених.
25 Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагорби,
26 коли ще землі не створив він, ні простору, ні початкового пороху всесвіту.
27 Коли ладнав небеса, я була там, коли окреслював межу на поверхні водної безодні,
28 коли він стягував хмари вгорі, як джерела безодні зміцняв,
29 коли клав він для моря устав його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі,
30 то я майстром у нього була, і була я для нього втіхою, щодня радіючи перед обличчям його,
31 радіючи на земній кулі його, а забава моя із синами людськими!
32 Тож, послухайте, діти, мене. Щасливі, хто шляхи мої стерегтиме!
33 Навчання послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
34 Щаслива людина, яка мене слухає, щоб пильнувати при дверях моїх щодня, щоб одвірки мої берегти!
35 Хто бо знаходить мене, той знаходить життя і отримує ласку від Господа.
36 А хто проти мене грішить, грабує душу свою. Всі, хто мене ненавидять, ті смерть полюбили!"
Приповiстi 9
1 Мудрість свій будинок збудувала, сім стовпів своїх витесала.
2 Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготувала.
3 Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських:
4 "Хто недосвідчений, хай прийде сюди", — а хто нерозумний, каже йому:
5 "Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!"
6 Покиньте дурість та й живіть, ходіть шляхом розуму!
7 Хто картає глузія, той собі ганьбу бере, хто ж безбожника виправляє, сором собі набуває.
8 Не дорікай глузієві, щоб тебе не зненавидів він, покартай мудрого, і він полюбить тебе.
9 Дай мудрому, і він стане мудрішим ще, навчи праведного, і додасть він мудрості!
10 Страх Господній — початок премудрості, а знання про Святого — це розум,
11 бо мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя.
12 Якщо ти став мудрішим, то для тільки себе, а як кепкуватимеш, сам постраждаєш!
13 Безглузда жінка криклива, нерозумна і нічого не знає!
14 Сідає вона на стілець при вході до будинку свого, на найвищих місцях у місті,
15 щоб кликати тих, хто йде повз, хто шляхом своїм простує:
16 "Хто недосвідчений, хай сюди завертає", — а в кого бракує розуму, то каже йому:
17 "Вода крадена солодка, і приємний прихований хліб"...
18 І не знає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею...
Приповiстi 10
1 Син мудрий — потіха для батька, а дурний син — смуток для неньки його.
2 Не допоможуть неправедні скарби, а справедливість від смерті визволяє.
3 Не допустить Господь голодувати душу праведного, а набуток безбожників згине.
4 Ледача рука до убозтва веде, рука ж працьовита збагачує.
5 Хто літом збирає, той син мудрий, хто ж дрімає в жнива, той син безталанний.
6 Благословення на голову праведного, а вуста безбожним прикриє насильство.
7 Пам'ять про праведного на благословення, а ймення безбожних згине.
8 Заповіді мудрий серцем приймає, а маючий дурні вуста, впаде.
9 Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить шляхи свої, буде виявлений.
10 Хто оком лукаво покліпує, той смуток дає, а хто має лихі вуста, той упаде.
11 Вуста праведного — джерело життя, а вуста безбожного прикривають насилля.
12 Ненависть спонукає до сварки, а любов покриває всі провини.
13 У вустах розумного мудрість знаходиться, а різка — на спину безтямного.
14 Приховують мудрі знання, а вуста нерозумного — близькі до загибелі.
15 Маєток багатого — місто твердинне його, загибель убогих — їхні злидні.
16 Доробок праведного — на життя, прибуток безбожного — на гріх.
17 Хто напучування стереже, той на стежці життя, а хто нехтує картання, той блукає.
18 Хто ненависть ховає, в того вуста брехливі, а хто наклепи поширює, той дурень.
19 Не бракує гріха в багатомовності, а хто стримує вуста свої, той розумний.
20 Язик праведного — добірне срібло, а розум безбожних — мізерний.
21 Пасуть багатьох вуста праведного, безглузді ж помирають з відсутності розуму.
22 Благословення Господнє збагачує, і смутку воно не приносить з собою.
23 Нешляхетні вчинки — забава невігласа, а мудрість — людині розумній.
24 Чого нечестивий боїться, те прийде на нього, а прагнення праведних виконаються.
25 Як буря, яка пронесеться, то й гине безбожний, а праведний має довічну основу.
26 Як оцет зубам, і як дим для очей, так лінивий для тих, хто його посилає.
27 Страх Господній додає днів, а роки безбожних вкоротяться.
28 Чекання праведних — радість, а сподівання безбожних згине.
29 Шлях Господній — твердиня невинним, а загибель чекає злочинців.
30 Непохитний повік праведний, а безбожники не житимуть на землі.
31 Вуста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде витятий.
32 Вуста праведного схвалення мають, а вуста безбожних — лукавство.
Приповiстi 11
1 Неправильні шальки — огида для Господа, а повна вага — йому приємність.
2 Прийде зухвалість, то прийде й ганьба, а з сумирними — мудрість.
3 Невинність простих серцем веде їх, а лукавство зрадливих їх знищить.
4 Не допоможе багатство в день гніву, а справедливість від смерті визволяє.
5 Справедливість невинного шлях йому вирівнює, безбожний же падає через безбожність свою.
6 Справедливість чесних рятує, а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю.
7 При смерті людини безбожної, гине сподівання, зникає чекання людини нікчемної.
8 Виривається праведний з утиску, а замість нього безбожний іде.
9 Свого ближнього нищить лукавий вустами, а знанням визволяються праведні.
10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні, воно співає.
11 Благословенням чесних підноситься місто, а вустами безбожних руйнується.
12 Хто зневажає ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить.
13 Виявляє наклепник таємне, а вірний духом, справу ховає.
14 Народ падає з браку розумного керівника, при численності ж радників порятунок приходить.
15 Лихе робить той, хто стороннього бере на поруки, хто ж уникає рукостискання, той матиме спокій.
16 Жінка чеснотна надбає слави, і пильні багатства здобудуть.
17 Людина ласкава душі своїй робить добро, а жорстока накликає лихо на тіло своє.
18 Робить справу непевну безбожний, хто ж праведність сіє, платню правдиву отримує.
19 Отак праведність є на життя, хто ж женеться за лихим, той до смерті наближається.
20 Серцем лукаві — огида для Господа, а хто в невинності ходить, тих він уподобав.
21 Запевняю, що не буде невинним лихий, а нащадок правдивих захований буде.
22 Золота сережка у ніздрі в свині — це жінка гарна, позбавлена розуму.
23 Жаданням праведних є тільки добро, сподівання безбожних — гнів.
24 Дехто щедро дає, та ще додається йому, а хто ховає над міру, то тільки бідніє.
25 Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, напоєний буде й він.
26 Хто затримує збіжжя, того проклинає народ, хто ж поживу розпродує, тому благословення на голову.
27 Хто прагне добра, той шукає схвалення, хто ж лихого жадає, то й прийде на нього воно.
28 Хто сподівається на багатство своє, той упаде, а праведники зазеленіють, як листя.
29 Хто лихо приводить до оселі своєї, той вітер посяде, а дурень розумному стане рабом.
30 Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.
31 Коли праведний отримує відплату на землі, то тим більше безбожний та грішний!
Приповiстi 12
1 Хто любить навчання, той любить знання, а хто докір ненавидить, той нерозумний.
2 Добрий має від Господа схвалення, а людину лихих намірів осудить Господь.
3 Не зміцниться людина безбожністю, корінь же праведних стоїть міцно.
4 Жінка чеснотна — корона для чоловіка свого, а безсоромна — мов та гниль в його кістках.
5 Думки праведних — справедливість, підступні наміри безбожних — шахрайство.
6 Безбожних слова — чатування на кров, а вуста невинних врятують їх.
7 Перевернути безбожних і вже їх нема, а оселя праведних стоятиме.
8 Хвалять людину за розум її, а нещирим серцем зневажають.
9 Краще бути простим і мати слугу, ніж поважним і хліба позбавленим.
10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних — жорстоке.
11 Хто обробляє землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марнотою женеться, той позбавлений розуму.
12 Безбожний жадає ловити в сітку лихих, а в праведних корінь, приносить плоди.
13 Пастка злого в гріху його вуст, а праведний з утиску вийде.
14 Людина насичується добром з плоду вуст, і зроблене руками людини до неї впаде.
15 Шлях безглуздого прямий в його очах, а мудрий послухає поради.
16 Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу.
17 Хто правду каже, той виявляє праведність, а свідок неправдивий — брехню.
18 Дехто каже, мов коле мечем, язик же мудрих — ліки.
19 Вуста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик — лиш на мить.
20 В серці тих, хто лихо оре, брехня, а радість у тих, хто сприяє злагоді.
21 Жодна кривда не трапиться праведному, а безбожні наповняться лихом.
22 Вуста брехливі — огида для Господа, а правдиві вуста йому приємні.
23 Приховує мудра людина знання, а серце безглуздих дурниці верзе.
24 Працьовита рука пануватиме, а лінива даниною стане.
25 Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить.
26 Праведний вивідає свій шлях, а шлях безбожних зведе їх самих.
27 Не буде ледачий пекти свого влову, а людина працьовита набуде маєток коштовний.
28 На шляху праведності є життя, і на стежці її нема смерті.
Приповiстi 13
1 Син мудрий приймає картання від батька, а дурень кепкує з докору.
2 З плоду вуст людина споживає добро, а жадання зрадливих — насилля.
3 Хто вуста свої стереже, той душу свою береже, а хто їх розпускає, на того чатує загибель.
4 Пожадає душа ледаря, та даремно, душа ж працьовитого насититься.
5 Ненавидить праведний слово брехливе, а безбожник же робить лихе і себе осоромлює.
6 Праведність оберігає невинного на шляху його, а безбожність знищує грішника.
7 Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.
8 Викуп за душу людини — багатство її, а убогий і докору не чує.
9 Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.
10 Пиха є причиною сварки, а мудрість з тими, хто радиться.
11 Багатство, швидко набуте, зникає, хто ж набуває своєю працею, той примножує
12 Задовге сподівання — недуга для серця, а виконане бажання — дерево життя.
13 Хто зневажає словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.
14 Наука мудрого — криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерті.
15 Добрий розум ласкавий, а шлях зрадливих нерівний.
16 Кожен розумний вчиняє за мудрістю, а безглуздий дурість показує.
17 Безбожний посланець приносить нещастя, а вірний посланець несе зцілення.
18 Хто нехтує напучуванням, убозтво та ганьба тому, а хто приймає його, буде шанований він.
19 Виконане побажання, приємне душі, а відступити від лихого — огида безглуздим.
20 Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з дурним, той лиха набуде.
21 Грішників лихо доганяє, а праведним Бог віддячить добром.
22 Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.
23 Убогому буде багато поживи і з поля цілинного, та деякі гинуть з безправ'я.
24 Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж любить його, той шукає для нього картання.
25 Праведний їсть, скільки бажає душа, живіт же безбожників завжди голод відчуває.
Приповiстi 14
1 Мудра жінка будує свою оселю, а безглузда своєю рукою руйнує її.
2 Хто ходить у простоті своїй, боїться той Господа, а в кого шляхи криві, той зневажає ним.
3 На вустах дурня різка пихи, а вуста мудрих їх стережуть.
4 Де нема волів, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.
5 Свідок правдивий не бреше, а свідок брехливий каже неправду.
6 Глузій шукає мудрості, та надаремно, знання легке для розумного.
7 Віддалися від дурня, бо мудрих вуст там не знайдеш.
8 Мудрість розумного — розуміння шляху свого, а нерозсудливість дурних — брехня.
9 Нерозумні сміються з гріха, а між праведними злагода.
10 Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 Буде знищена оселя безбожних, а намет невинних розквітне.
12 Буває, шлях людині здається простим, та кінець його — стежка до смерті.
13 Також іноді і від сміху болить серце, а після радості настає смуток.
14 Хто підступного серця, насититься той із шляхів своїх, а добра людина — із вчинків своїх.
15 Вірить безглуздий у кожне слово, а мудрий зважає на кроки свої.
16 Мудрий перебуває в страху і лихе минає, нерозумний же гнівається та сміливий.
17 Запальний вчиняє дурниці, а людину розважливу зневажають.
18 Нерозумні дурість успадковують, а мудрі знанням коронуються.
19 Вклоняться лихі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 Убогий зневажений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.
21 Хто зневажає ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих — щасливий.
22 Чи ж не блукають, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро.
23 Кожна праця приносить статки, а порожні балачки ведуть до злиднів.
24 Корона мудрих — їхня мудрість, а вінок нерозумних — їхня дурість.
25 Свідок правдивий визволяє душі, а неправдивий брехні торочить.
26 У Господньому страху велике сподівання, і він прихисток дітям своїм.
27 Страх Господній — криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерті.
28 У численності люду — величність царя, а за браку народу — загибель володаря.
29 Терпеливий у гніві — проникливий, а запальний вчиняє дурниці.
30 Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість — гнилизна кісток.
31 Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до убогого, той поважає його.
32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний сподівання й при смерті своїй.
33 Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі дурнів, те виявиться.
34 Праведність люд підіймає, а беззаконня — сором народів.
35 Ласка царева — рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.
Приповiстi 15
1 Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів розпалює.
2 Язик мудрих — добрі знання, а вуста нерозумних дурниці верзуть.
3 Очі Господні на кожному місці, позирають на лихих та на добрих.
4 Язик лагідний — дерево життя, а лукавство надломлює дух.
5 Зневажає дурний напучування батькове, а хто прислухається, стає розумніший.
6 Оселя праведного — скарб великий, а в плоді безбожного — безлад.
7 Вуста мудрих знання розсівають, не так бо серце безглуздих.
8 Жертва безбожних — огида для Господа, а молитва невинних йому приємна.
9 Господові огидний шлях безбожного, а того, хто женеться за праведністю, він любить.
10 Люта кара на того, хто шлях залишає, а хто напучування ненавидить, той помирає.
11 Шеол й Аваддон перед Господом, тим більше серця синів людських!
12 Глузій не любить картання собі, він до мудрих не піде.
13 Радісне серце обличчя веселить, а при смутку сердечному дух пригнічений.
14 Серце розумне шукає знання, а вуста безглуздих дурість пасуть.
15 Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно.
16 Краще мале у Господньому страху, ані ж скарб великий, та тривога при тому.
17 Краща пожива яринна, і при тому любов, аніж вгодований бичок, та з ненавистю.
18 Гнівлива людина розпалює сварку, терпелива ж у гніві заспокоює заколот.
19 Шлях лінивого — терня, а шлях щирих — рівний.
20 Мудрий син тішить батька свого, а людина дурна зневажає матір'ю своєю.
21 Дурість — радість для нерозумного, а людина розумна шляхом прямим ходить.
22 Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників виконуються.
23 Радість людині — у відповіді її вуст, а слово на часі своєму — яке воно добре!
24 Шлях життя для мудрого — вгору, щоб віддалятися від шеолу внизу.
25 Оселю гордих руйнує Господь, а межу вдови зміцнить.
26 Думки лихого — огида для Господа, але чисті слова для нього приємні.
27 Зажерливий робить нещасною оселю свою, хто ж подарунки ненавидить, той буде жити.
28 Серце праведного розмірковує про відповідь, а вуста безбожних вибризкують лихе.
29 Далекий Господь від безбожних, а справедливих молитву він чує.
30 Світло очей тішить серце, добра звістка підкріплює кістки.
31 Вухо, що навчання життя вислуховує, перебуватиме між мудрими.
32 Хто напучування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто прислухається, здобуде той розум.
33 Страх Господній — навчання мудрості, а перед славою — скромність іде.
Приповiстi 16
1 Наміри серця належать людині, та від Господа — відповідь язика.
2 Всі шляхи людини чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Поклади свої справи на Господа, і будуть певними думки твої.
4 Все Господь створив заради цілей своїх, і безбожного на днину лиху.
5 Огида для Господа всякий зухвалий, він обов'язково знайде своє покарання!
6 Провина спокутується через милосердя та правду, і страх Господній відводить від лихого.
7 Як шляхи людини Господь уподобає, то й її ворогів він замирює з нею.
8 Краще мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я.
9 Розум людини обдумує шлях її, але кроки її наставляє Господь.
10 Вирішальне слово в царя на вустах, тому в суді вуста йому не зрадять.
11 Вага й шальки правдиві — від Яхве, і всі камені для зважування в торбинці — його справа.
12 Вчиняти безбожне — огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю.
13 Належать царям вуста праведності, і він любить того, хто промовляє правдиве.
14 Гнів царя — вісник смерті, та мудра людина відводить його.
15 У світлі царського обличчя — життя, а його прихильність — мов хмара дощова весною.
16 Набування премудрості — як же це краще від золота, набування ж розуму — краще від срібла!
17 Шлях справедливих — ухилятися від лихого.