Алілуя!
Псалми 150
1 Алілуя! Хваліть Бога в святині його, хваліть могутність його на його небокраї!
2 Хваліть його за справи його великі, хваліть його за велич його безмежну!
3 Хваліть його звуками сурм, хваліть його арфою й гуслами!
4 Хваліть його бубнами в танцях, хваліть його під звуки струн та флейти!
5 Хваліть його на цимбалах дзвінких, хваліть його на цимбалах гучних!
6 Все, що дихає, хай Господа хвалить! Алілуя!
ПРИПОВІСТІ
Приповiстi 1
1 Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,
2 щоб збагнути премудрість і отримати для себе користь, щоб зрозуміти розсудливі слова,
3 щоб засвоїти мудрість, праведність, справедливість і простоту,
4 щоб мудрість дати простодушним, юнакові розуміння й розважливість.
5 Хай послухає мудрий і примножить знання, а розумний хай засвоїть настанови мудрі,
6 щоб зрозуміти приповість, хитромудрі слова мудреців та їхні загадки.
7 Страх Господній — початок премудрості, нерозумні зневажають мудрістю та напучуванням.
8 Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не погоджуйся ти!
11 Якщо скажуть вони: "Ходи з нами, засядьмо й чатуймо на кров невинну,
12 живих та здорових поковтаймо ми їх, як шеол тих, що сходять до могил!
13 Ми знайдемо всіляке багатство коштовне, переповнимо здобиччю наші оселі.
14 Жеребок свій кинеш з нами, буде гаманець один для всіх нас",
15 сину мій, не ходи їхнім шляхом, зупини ногу свою від їхньої стежки,
16 бо біжать їхні ноги на лихо, квапляться кров проливати!
17 Бо ж даремно поставлена сітка на очах усього крилатого:
18 то вони на кров власну чатують, влаштовують засідки на душу свою!
19 Такі ось шляхи заздрісних до чужого добра. Воно забирає душу свого власника!
20 Кличе мудрість на вулиці, на майданах подає свій голос,
21 у гамірних місцях проповідує, у місті при входах до брам вона промовляє слова свої:
22 Доки ви, нерозумні, дурість любитимете? Аж доки ви дотепники будете кохатися в глузуванні, а ви безглузді ненавидіти будете знання?
23 Прислухайтеся до картання мого, ось я виллю вам дух свій, сповіщу вам слова свої!
24 Бо кликала я, та відмовилися ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухався!
25 І всі поради мої ви відкинули, картання ж мого не бажали!
26 Тож сміятимуся в вашому нещасті і я, кепкуватиму, як прийде ваш страх.
27 Коли прийде ваш страх, немов вихор, і наздожене ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,
28 тоді кликатимуть мене, але не відповім я, шукатимуть мене, та не знайдуть,
29 за те, що науку зненавиділи, і не обрали страху Господнього,
30 не бажали поради моєї, зневажали всіма моїми докорами!
31 І тому хай їдять вони з плоду шляху своого, а з порад своїх хай насичуються,
32 бо відступництво невігласів їх убиває, і безпечність дурнів винищить їх!
33 А хто мене слухає, той житиме спокійно, і буде убезпечений від страху перед злом!
Приповiстi 2
1 Сину мій, якщо ти приймеш слова мої, а заповіді мої збережеш при собі,
2 щоб слухало мудрість вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму,
3 якщо до розсудку ти кликатимеш, до розуму кликатимеш своїми вустами,
4 якщо шукатимеш його, немов срібла, і будеш його вишукувати, як тих схованих скарбів,
5 тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш знання Боже,
6 бо Господь дає мудрість, з його вуст знання й розум!
7 Він порятунок ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,
8 щоб справедливих стежок стерегти, і береже він шлях тих, хто боїться його!
9 Тоді ти збагнеш справедливість та право, простодушність і всякий шлях добра,
10 бо мудрість увійде до серця твого, і стане приємним знання для твоєї душі!
11 розважливість тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме,
12 щоб тебе врятувати від лихого шляху, від людини, що промовляє лукаве,
13 від тих, хто праведні стежки покидає, щоб ходити шляхами темряви,
14 що тішаться, лихе роблячи, що радіють крутійствами злого,
15 що стежки їхні криві, а їхній шлях життєвий — підступ,
16 щоб тебе врятувати від повії, від чужинки, що мовить ласкаві слова,
17 що покинула друга юнацтва свого, а про заповіт свого Бога забула,
18 з оселі її виходить смерть, а стежки її ведуть до померлих,
19 ніхто, хто входить до неї, не повернеться, і стежки життя не досягне,
20 щоб ходив ти шляхом добрих, і стежки справедливих беріг!
21 Бо замешкають праведні землю, і невинні залишаться в ній,
22 а безбожні з землі будуть винищені, і з неї вирвані будуть невірні!
Приповiстi 3
1 Сину мій, не забудь моєї науки, і хай твоє серце стереже мої заповіді,
2 бо додадуть тобі вони днів, років життя та спокою!
3 Милість та правда хай не залишать тебе, прив'яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого,
4 і ти знайдеш ласку та добру премудрість в очах Бога й людини!
5 Сподівайся на Господа усім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
6 Дізнавайся про нього на всіх шляхах своїх, і він вирівняє твої стежки.
7 Не будь мудрий у власних очах, бійся Господа та ухиляйся від лихого!
8 Це буде зціленням для тіла твого, напоєм для кісток твоїх.
9 Шануй Господа з маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх,
10 і будуть комори твої переповнені ситістю, а чавила твої будуть переливатися вином молодим!
11 Мій сину, карання Господнього не відкидай, і картання його не вважай тягарем,
12 бо кого Господь любить, картає того, немов батько картає свого сина улюбленого!
13 Щаслива людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум отримала,
14 бо її надбання краще від срібла і від щирого золота кращий набуток її,
15 дорожча за перли вона, і всяке жадання твоє не зрівняється з нею.
16 Тривалість життя у правиці її, багатство та слава в лівиці її.
17 Шляхи її — шляхи приємні, всі стежки її — мир.
18 Вона дерево життя для тих, хто вхопить її, і щасливий, хто міцно тримається за неї!
19 Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив.
20 Знанням його розділилися безодні, і кроплять вологою хмари.
21 Мій сину, хай від очей твоїх це не відходить, стережи добрий розум і розважливість,
22 і вони будуть життям для твоєї душі, і прикрасою шиї твоєї,
23 Тоді йтимеш безпечно шляхом своїм і нога твоя не спіткнеться!
24 Лягаючи спати не боятимешся, і буде приємний твій сон.
25 Не будеш боятися раптового жаху, ні бурі безбожних, як прийде,
26 бо ти сподіваєшся на Господа, і він пильнуватиме ногу твою, щоб вона не втрапила в пастку!
27 Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це зробити,
28 не кажи своїм ближнім: "Іди, приходь завтра, з часом я дам", коли маєш з собою.
29 Не задумуй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить.
30 Не сварися з людиною дармо, якщо лихого вона не вчинила тобі.
31 Не заздри насильникові, і ні однієї з доріг його не обирай,
32 бо огидні для Господа крутії, а з праведними в нього дружба.
33 Прокляття Господнє на оселі безбожного, а помешкання праведних він благословить,
34 з глузіїв він кепкує, а покірливих ласкою наділяє.
35 Мудрі успадковують славу, а дурні осоромляться.
Приповiстi 4
1 Послухайте, діти, напучування батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму,
2 бо даю я вам добру науку. Закон мій не кидайте,
3 бо добрим сином я був у батька свого, пещеним і єдиним у неньки своєї.
4 І навчав він мене, промовляючи: "Хай тримається серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи!
5 Здобувай мудрість, здобувай собі розум, не забувай і не цурайся слів моїх вуст,
6 не кидай її й вона тебе стерегтиме! Люби її й вона буде тебе пильнувати!
7 Мудрість найвища, набувай собі мудрості, докладаючи весь свій розум!
8 Тримай її високо і вона підніме тебе, вшанує тебе, як ти горнутимешся до неї.
9 Вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
10 Послухай, мій сину, прийми слова мої і помножаться роки твого життя.
11 Шляхи мудрості вчу я тебе, стежками прямими проваджу.
12 Коли йтимеш, то крок твій буде впевненим, а коли бігтимеш — не спіткнешся!
13 Міцно тримайся напучування, не лишай, стережи його, воно бо життя твоє!
14 На стежку безбожних не йди і не ходи на шлях лихих,
15 обминай його і не ходи ним, ухиляйся від нього й обходь,
16 бо вони не заснуть, як лихого не вчинять, втратять сон, як не зроблять кому, щоб спіткнувся!...
17 Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабунку п'ють.
18 А шлях праведних ніби те світло яскраве, що світить все більше і більше аж до повного дня!
19 Шлях же безбожних як у темряві, не знають, об що спіткнуться...
20 Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх вухо своє нахили!
21 Хай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого!
22 Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для всього тіла здоров'я.
23 Над усе, що стерегти треба, серце своє стережи, бо з нього походить життя.
24 Відкинь від себе лукавство вуст, віддали від себе підступність язика.
25 Хай дивляться очі твої вперед, а твій погляд хай буде перед тобою.
26 Стежку ніг своїх вирівняй, і стануть певними шляхи.
27 Не збочуй ні вправо, ні вліво, відвертай свою ногу від лихого!
Приповiстi 5
1 Мій сину, на мудрість мою зважай, нахили своє вухо до мого розуму,
2 щоб розважливість ти міг стерегти, а розуміння хай вуста твої стережуть!
3 Бо крапають солодощами губи повії, а вуста її від оливи масніші,
4 та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,
5 її ноги до смерті спускаються, шеолу тримаються кроки її!
6 Вона шлях життя не вирівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 То ж зараз, мої діти, послухайте мене, не відходьте від слів моїх вуст.
8 Віддали від неї шлях свій і не наближайся до дверей оселі її,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,
10 щоб чужі не наситилися з сили твоєї і в чужій оселі з маєтку твого!...
11 Щоб стогнучи при своєму кінці, як змарніють тіло твоє й твої сили,
12 ти не казав: "Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!
13 І не слухав я голосу своїх вчителів, і вуха свого не схиляв до наставників...
14 Швидко знайшов я лихе серед зібрання громади!"...
15 Пий воду з криниці своєї, і що тече з твого джерела.
16 Чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на майдани потоки — твоєї води?
17 Хай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для оточення твого!
18 Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку юнацтва твого,
19 вона лань любовна та сарна прекрасна, її перса напоять тебе повсякчасно, впивайся ж назавжди коханням її!
20 І нащо, мій сину, ти маєш впиватися повією, і нащо ти будеш горнутися до грудей чужинки?
21 Бо ж перед очима Господніми всі шляхи людини, і стежки її всі він рівняє.
22 Власні провини безбожного схоплять його, і мотузками свого гріха буде зв'язаний він,
23 помиратиме він без напучування, і блукатиме в великій дурості своїй!...
Приповiстi 6
1 Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, коли дав руку свою за чужого,
2 ти втрапив до пастки через слова своїх вуст!
3 Зроби тоді це, сину мій, щоб врятуватися, бо втрапив ти до рук свого ближнього.