Після того, як пеласгів було вигнано з Беотії за 60 років після падіння Ілі-она. Лемноські пеласги, виснажені перським завоюванням, були вигнані з острова Міль-тіадом після 500 р. до н. є.
137.3. Найдавніша частина муру на афінському Акрополі називалася пеласгійською або пеларгійською ("пеларгос" грецькою мовою — лелека).
137.4. Це джерело колись називалося Каллірроя і воно було десь неподалік Іллісу і святилища Олімпійського Зевса або поблизу Пнікса.
137.5. Ні тоді, ні пізніше в давній Греції не було великої кількості рабів.
138.1. Очевидно, тут ідеться про давній звичай умикання жінок.
138.2. За афінським переказом бравронську Артеміду ототожнювали з Таврською Артемідою, статую якої Орест привіз із Тавріди.
138.3. Згідно з міфом царя Тоанта врятувала його дочка Гіпсіпіла, сховавши його, але його знайшли інші жінки і вбили. Ці жінки повбивали євоїх чоловіків за те, що ті нехтували ними. Афродіта покарала їх за цей злочин тим, що вони стали смердіти.
140,1. Мешканці Гефестії і Міріни виплачували податки афінянам, причому близько 444 р. до н. є. перше назване місто виплачувало вдвічі більше, ніж друге. Геродот волів краще закінчити цю книгу не повідомленням про жалюгідну смерть Мільтіада, а переліком його заслуг перед батьківщиною.