Жителі привозили до нас і цукрову тростину, але, здається, вона росте у них не в великій кількості. Чоловіки і жінки їдять разом, крім тих випадків, коли обід буває в вищезазначених столових. Свиней також трохи, і тому вони вживаються в їжу тільки під час будь-якого свята.
Нещодавно жителі цієї губи терпіли такий сильний голод, що багато хто з них змушені були розсіятися по горах, залишивши дружин і дітей, і харчуватися всім тим, що тільки могли знайти. За словами Робертса, в одній цій губі померло близько 400 осіб, або близько четвертої частини всіх її мешканців.
Судячи по доброті і лагідності звичаїв місцевих жителів, не можна навіть і підозрювати, щоб вони були людожерами. Однак же, за запевненням Робертса, вони справді вживають в їжу взятих ними в полон ворогів. Ми отримали від них кілька людських черепів, у тому числі деякі були проламали камінням. Ці трофеї звірячої і нелюдської їх перемоги ми вимінювали на ножі.
Маркізци ведуть війну на морі і на суші. Їхня зброя складається з булави, списа і вузького весла з круглою ручкою, яке вживається замість шаблі. Вся це зброя робиться з дуже твердого дерева.
Булава має в довжину близько 4 3/4 фути [1,5 м]. Один її кінець буває круглястий, а інший — широкий і плоский. На ньому зазвичай вирізуються різні прикраси. Весло довжиною в 6 футів [1,8 м], а спис від 11 до 13 футів [від 3,4 до 4 м]. Понад те, вживають вони пращі, якими дуже далеко і влучно кидають каміння. Хоча цей народ, за вказівкою Робертса, і хоробрий, проте ж, нападає на ворога, не відкрито, завжди крадькома і надзвичайно боїться вогнепальної зброї. Такий страх вселив в них американський корабель, пострілом з якого був убитий королівський старший брат. У той час, як він плавав біля цього корабля, хтось із остров'ян кинув хлібний плід і потрапив в капітана корабля. Вартовий, без всякого наказу, вистрілив з рушниці і, замість винного, вбив невинного королівського брата. Цей випадок так сильно подіяв на всіх остров'ян взагалі, що навіть вид рушниці приводить їх в здригання.
Кожен тутешній житель щиросердно вірить, що душа діда переселяється в його онука. Якщо безплідна жінка ляже під мертве тіло свого діда, то неодмінно стане вагітною. Вірять в існування нечистих духів, які нібито іноді, приходячи до них, свистять і страшним голосом просять пити кави {Кава [какао — прим. ], або ава, напій вже досить відомий з описів попередніх мореплавців.} і їсти свинини. Ніхто з жителів не сумнівається, що якщо ці необхідні нечистому духу речі поставити посеред хати і чим-небудь накрити, то, звичайно, через деякий час вони абсолютно зникнуть.
Військових маркізьких човнів бачити мені не траплялося; звичайні ж їх човни довгасті і вузькі. Дно їх видовбується з цільного дерева, до якого потім нашиваються боки. Ніс прямий, як у галери. По ньому дуже зручно виходити на берег. На кормі горбилем виводиться досить довге дерево, в кінець якого проходить шкот 97 трикутного вітрила з тонкої рогожі. Щоб човен під час плавання не перекидався, між носом і кормою кладеться поперек дві довгих жердини, на кінці яких прив'язується перевага, або коромисло, що складається з досить товстої колоди, яка при нахилі човна на сторону, впираючись в воду, перешкоджає йому перекинутися.
Природа острова Нука-Гива рясна. Він гористий, оточений водоспадами, які не тільки мають з моря прекрасний вид, а й постачають жителів чудово гарною водою. Клімат здоровий і вельми сприяє довголіттю остров'ян. Робертс запевняв мене, що багато тутешніх мешканців доживають до ста років. Я сам бачив королівську мати, яка, хоча мала вже вісімдесят років від роду, однак ж, не відчувала жодних нападів, сполучених зі старістю. Море, що оточує береги острова, рясніє рибою, але жителі, як здається, не дуже охочі до рибної ловлі, бо вона вимагає праці, а іноді і пов'язана з небезпеками. Плодоносних дерев і коріння, що вживаються в їжу, росте там безліч. Найважливіші дерева такі.
ДЕРЕВА 98
Туму-мей, або хлібне дерево 99. Свої гілки воно розпускає досить широко, листя схоже на фігове, але набагато більше і темнуватого кольору. Плід має овальний вигляд, до кінців трохи стиснений, світлозеленого кольору, але коли буде зірваний, то по закінченні двох або трьох днів темніє. Діаметр довжини стиглого плода від 5 1/2 до 6 1/2 дюймів [від 14 до 16 см], а ширина від 4 до 5 дюймів [від 10 до 12 см]. Це дуже корисне для тутешніх жителів дерево приносить плоди три рази в рік. Перший, найкращий, буває близько січня і називається мейнуе; другий — близько вересня, а третій — близько половини червня; останній іменується коум. З кори цього дерева робиться товста тканина, яку іноді жовтять з допомогою якогось кореня і кокосового масла.
Туму-еги. Так називається кокосова пальма, плід якої і користь, що ним приноситься, відомі вже всьому світу.
Меіка, бананове або платанове дерево 100. Тут їх багато родів. Деякі з них, як мені і самому траплялося бачити, мають плоди довжиною в 9 дюймів [23 см], а обводом 7 1/2 дюймів [19 см]. Звичайні ж плоди бувають не довше 6 дюймів [15 см].
Туму-иши. Рід каштанового дерева; приносить плоди в травні і листопаді.
Тиману. Дерево досить міцне. З нього будуються військові човни; в окружності буває близько 9 футів [3 м]. Крім згаданих човнів, вживати його ні на що більше не дозволяється.
Туму-маї, схожий на вільху. З нього жителі будують свої звичайні човни.
Кенаї. М'яке дерево, яке вживається здебільшого для човнів і перегородок. Воно приймається досить скоро. Варто тільки відрубану або зламану гілку посадити в землю, і вона в найкоротший час пустить коріння, як наша верба або лоза.
Пуа-деа. Найтовстіше з усіх зростаючих на острові дерев. Кажуть, що деякі з них мають до 30 футів [9 м] в окружності. Рубати його заборонено. Однак ж гілки зрізують для жертвоприношень. Їх розводять на кладовищах для тіні.
Когу. Це дерево вживається на дрова. На ньому ростуть чорні ягоди, які змішуються з запашним коренем для забарвлення тіла в жовтий колір.
Тоара. Вельми міцне дерево. З нього робляться списи, військові булави та іншу зброю.
Фоу. Дерево середньої величини. З його кори остров'яни прядуть нитки, що вживаються на рибні мережі і на мотузки. Кажуть, що гілки цього дерева складаються з 8 шарів, які можна досить зручно здирати один за іншим.
Еуті. З кори цього дерева робиться біла тканина. Спосіб, при цьому вживається, найпростіший. Набравши досить велику кількість кори, мочать її до тих пір, поки деревні частки відокремляться від жилок, які потім б'ють вальком. Розплющуючи, вони з'єднуються між собою і складають як би аркуш паперу. Нарешті, розстеляють цю матерію по землі. Висохши, вона стає придатною до вживання.
Е-ама, або свічковий дерево. Плоди його вживаються замість свічок. Вони схожі на невеликі каштани. Очистивши, нанизують їх на прутик і в разі потреби запалюють.
Гіаба. Велике дерево, з якого робиться тканина білого кольору для поясів, що вживаються чоловіками.
Фоа. Воно служить для прикраси. На ньому ростуть шишки, подібні кедровим, але тільки набагато більші. Поламавши їх і нанизавши зерна, жителі носять їх на шиї і голові замість квіткових вінків.
КОРІННЯ
Tay. Рід іньяма. Листя його схожі смаком на капустяну розсаду, якщо добре приготовлені.
Карпі. Довжиною звичайно близько 3 футів [1 м]. Велика частина його росте в землі. Він дозріває в 12 місяців і готується замість іньяма, або на зразок пудингу.
Гое. Рід картоплі. Остров'яни їдять його тільки в разі неврожаю інших рослин, бо він смаком гіркуватий і мало поживний.
Тіто. Походить на нашу ріпу і росте на полях.
Тогугу. Завбільшки з кокосовий горіх. Зварений, схожий на кисіль.
З трав на острові родиться тільки одна, яку можна вживати в їжу. Вона походить на гірчицю і називається емаге. Ми самі неодноразово вживали її замість салату, і вона нам дуже сподобалася.
РОЗДІЛ СЬОМИЙ
ПЛАВАННЯ КОРАБЛЯ "НЕВА" ВІД ВАШИНГТОНСЬКИХ ДО САНДВІЧЕВИХ [ГАВАЙСЬКИХ] ОСТРОВІВ
Відплиття від острова Нука-Ґеви. — Острів Овігі [Гаваї]. — Міна речей з острів'янами. — Острови Мове [Мауї] і Отувай [Кауаї]. — Опис Отувая.
Травнь 1804 р. 18 травня з самого ранку вітер дув зі сходу-південного сходу, і були невпинні шквали. Але так як ми перебували тоді між островами Уа-Боа і Нука-Гіва, то і не терпіли від них ніякого занепокоєння, крім того, що щохвилини спускали і піднімали вітрила. Близько 9 години я бачив корабель "Надія" під вітрилами. Він, як здається, тільки що ліг в дрейф під самим берегом для підйому гребних судів. Зійшовши до нього, ми обійшли південно-західний край Нука-Ґіви і направили шлях на норд, бажаючи відкрити той мис, який ми бачили 8-го числа, перебуваючи по північну сторону острова. Але оскільки корабель "Надія" пішов на захід-південно-захід, то і я, щоб не розлучитися з ним, змушений був опівдні зробити те ж саме, задовольняючись видом однієї західної сторони Нука-Ґева і визначивши широту його південно-західній конечності. Перед виходом з гавані ми вирішили йти на захід-південно-захід на три градуси, щоб оглянути, чи немає в тій частині будь-яких островів, ще не відкритих до цього часу, як це передбачає Маршанд.
19 травня дув східний вітер, погода була ясна. Опівдні, за нашими спостереженнями, ми були під 9о 30' пд. ш. і 141о 30' з. д., а до 8 години вечора пройшли вищезазначені три градуси. Не спостерігши нічого навіть схожого на землю, ми взяли напрямок до Сандвічевих островів 101.
Запасшись достатньою кількістю плодів, я наказав всій команді видавати по одному кокосовому горіху і по три банана на добу на людину, а під час сніданку вживати пивне сусло, щоб цим замінити брак свіжого м'яса, яке з самого нашого відплиття з Бразилії траплялося вживати не більше трьох раз.
20 травня. Вітри переважно дули зі сходу і північного сходу так тихо, що сьогодні ми були тільки на 6о пн. ш. і 146о 12' з. д. Отже, ми вдруге перейшли лінію рівнодення 102. В цей час нам попалася акула завдовжки близько 7 футів [2 м], яку негайно розрізали і приготували до обіду. Не можна сказати, щоб її м'ясо було зовсім неприємним, так як воно сподобалося всім матросам і офіцерам, тільки я один вважав його гірше м'яса дельфіна.
З 3 червня встановилися північно-східні вітри, а погода, яка в минулі чотири дні була змінною, перетворилася в постійну і приємну, так що ми нічого більше не бажали, як тільки швидкого прибуття до Сандвічевих островів.