Я згадав Варшаву і бомби "люфтваффе", скинуті на сотні міст, і подивився на ефеба з іронічною посмішкою. Проте він не зрозумів мене і просторікував далі про те, що Червона Армія знищить все у Польщі.
Цілий день пакували і вантажили на поїзд, що стояв на запасній колії, скрині — шістсот скринь. Не було змоги забрати все графове рухоме майно, вибирали тільки найцінніше. Нарешті, все було закінчено, робітники пішли, а поїзд вивели на головну лінію. Ми мали їхати через Австрію до Швейцарії, а звідти — в Америку. Від'їзд був призначений на ніч, з огляду на безпеку, хоча на білих дахах вагонів і червоніли величезні хрести.
Ввечері, напередодні від'їзду, я попросив графа звільнити мене на кілька годин. Він мовчки кивнув головою і замкнувся в своєму кабінеті. Я дістав з буфета пляшку мартеля, чарку і чашку з зернятами чорної кави. З усім цим я подався нагору до своєї кімнати. На всяк випадок накрутив будильник і почав пити. Однак алкоголь не діяв. Я довго залишався тверезий. Якусь хвилину мені захотілося попрощатися з людьми, яких знав протягом багатьох років, але я одразу ж відігнав цю думку. Це було безглуздям. За півгодини до від'їзду я освіжився одеколоном, взяв свій рюкзак, плащ і пішов на вокзал, що кишів людьми. , Поїзд стояв під парами, з погашеними фарами. Шоломи солдатів, що нерухомо застигли з обох боків товарних вагонів, блищали під місячним світлом. Саме засували важкі двері, пломбували замки орлом із свастикою. Озброєна варта розмістилася у вежах, влаштованих на дахах вагонів і на передніх платформах. З вікон графського салону, затінених шторами, просочувалися вузенькі пасма електричного світла. Люди говорили пошепки, як на похороні. Обличчя офіціантів і слуг були бліді і перелякані. Багатьох з них доля зв'язала з графським родом, бо служили йому з діда-прадіда. І от настав крах багатолітніх традицій. Світ змінився, і вони не знали, чи знайдеться для них місце в ньому. Пригнічений настрій передавався від одного до одного, поки не заволодів усіма. Навіть унтер-офіцери подавали солдатам команду притишеними голосами.
Нарешті у товаристві ад'ютанта Герінга і двох вищих есесівських офіцерів вийшов граф. За ними плентались князь Р. з дружиною і графиня Б. з батьком. На мить крізь широко відчинені двері салону вирвалося світло — і згасло. Нічну тишу сколихнув далекий гуркіт гармат. На обрії зоряне небо лизали довгі білі промені прожекторів. Темнів ліс.
Я застиг перед вікном салону. Біля мене пройшов якийсь залізничник, прямуючи до паровоза. В цю мить з вагону я почув голос графа:
— Леоне!
Я швидко кинув у відповідь:
— Вже йду, пане граф!
Поїзд рушив.
З польської переклав Костянтин БІЛИНСЬКИЙ
Примітки
[6] Жаль.
[7] Влука — польська міра земельної площі, дорівнює приблизно 16,5 га.
1 Геть, дурню! (нім.).
[9] Ласкаво прошу, пане граф (нім.).
[10] Що ВИ робите? (НІМ.)і
? Так (нім.).
[12] Бандити! Бандити! (нім.).
[13] Живи сам і давай жити іншим (цім.).
[14] Спокійної (нім.).
[15] "Тільки для німців" (нім.).