За ним направляв Азарія, син Маасеї, сина Ананіїного, при своєму будинку.
24 За ним направляв Біннуй, син Хенададів, наступну ділянку, від Азаріїного будинку до наріжника і аж до рогу.
25 Палал, син Узаїв, від місця навпроти наріжника та в горішній башті, котра виходить із царської оселі, що при в'язничному подвір'ї. За ним Педая, син Парошів.
26 А піддані храму сиділи в Офелі аж до місця навпроти Водної брами на схід та навпроти виступаючої башти.
27 За ним направляли техояни, наступну ділянку, від місця навпроти великої виступаючої башти і аж до Офельського муру.
28 Від Кінської брами направляли священики, кожен навпроти свого будинку.
29 За ними направляв Садок, син Іммерів, навпроти свого будинку, а за ним направляв Шемая, син Шеханіїн, сторож Східної брами.
30 За ним направляв Хананія, син Шелеміїн, та Ханун, шостий син Цалафів, наступну ділянку. За ним направляв Мешуллам, син Берехіїн, навпроти своєї кімнати.
31 За ним направляв Малкія, син золотаря, аж до будівлі храмових підданих та крамарів, навпроти брами Міфкад і аж до наріжної верхньої кімнати.
32 А між тією кімнатою і Овечою брамою направляли золотарі та крамарі.
33 І як почув Санваллат, що ми будуємо той мур, то він запалився гнівом і вельми обурився, і глузував з юдеїв.
34 І казав він перед своїми братами та самарійським військом: "Що це роблять ці мізерні юдеї? Чи здолають самі? Чи будуть вони приносити жертву? Чи закінчать цього дня? Чи оживлять вони це обпалене каміння з цих руїн?"
35 А аммонянин Товія був при ньому й сказав: "Та й що вони будують? Якщо вийде лисиця, то вона зробить дірку в їхній кам'яній стіні!"...
36 Почуй, Боже наш, що ми стали зневаженими, і поверни їхню ганьбу на голову їхню, і дай їх на здобич у край полону!
37 І не закрий їхньої провини, а їхній гріх хай не буде стертий перед обличчям твоїм, бо вони образили будівничих!
38 І збудували ми той мур, і був пов'язаний весь той мур аж до половини його. А в серці народу було, щоб направляти далі!
Неемія 4
1 І як почули Санваллат, Товія, араби, аммоняни і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур від проломів, то дуже запалилися гнівом.
2 І змовилися вони всі разом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб завадити відбудові.
3 І ми молилися до нашого Бога, і ставили проти них сторожу вдень та вночі.
4 І сказав Юда: "Ослабла сила носіїв, а завалів ще багато, ми не зможемо далі будувати мур!"...
5 А наші ненависники казали: "Вони не знатимуть і не побачать, як ми пройдемо до середини їх, і повбиваємо їх, та й зупинимо будівництво!"
6 І юдеї, що жили між ними, приходили з усіх боків і неодноразово казали нам, що ті задумують на нас напасти.
7 Тоді я поставив на низинах за муром, на відкритих місцях сторожу за їхніми родами, з мечами, списами та луками.
8 А коли я побачив, що вони бояться, то встав і сказав до шляхти, і до старшин, і до решти народу: "Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочок ваших, жінок ваших та за оселі ваші!"
9 І як почули наші вороги, що нам те відоме, то Господь зламав їхній задум, і всі ми повернулися до муру, кожен до праці своєї.
10 І було від того дня, що половина моїх юнаків працювали, а половина їх міцно тримала списи, щити, луки та панцери, а очільники стояли позад юдеїв .
11 Будівничі працювали на мурі, а носії однією рукою тримали ношу, а іншою міцно тримали списа...
12 А в кожного будівничого його меч був прив'язаний на стегнах його, і так вони будували, а біля мене був сурмач.
13 І сказав я до шляхти, до старшин та до решти народу: "Працювати треба по всій стіні, і ми розкидані по ній далеко один від одного.
14 Тому, як почуєте голос сурми, негайно збирайтеся до нас. Бог наш воюватиме для нас!"
15 І так, половина з нас будували, а половина міцно тримали списи від зорі до зорі.
16 Також того часу сказав я до народу: "Кожен із слугою своїм хай ночують у Єрусалимі, і будуть вони для нас уночі сторожею, а вдень працюватимуть".
17 І ні я, ні брати мої, ні слуги мої, ані сторожі, що були зі мною, не знімали свого одягу і зброю.
Неемія 5
1 І було велике невдоволення народу та їхніх жінок на своїх братів юдеїв.
2 І були такі, що казали: "Ми даємо в заставу синів своїх та дочок своїх і беремо збіжжя, їмо та й живемо!"
3 І були такі, що казали: "Ми заставляємо поля свої, і виноградники свої, і будинки свої, і беремо збіжжя, щоб вижити в час голоду!"
4 І були такі, що казали: "Ми позичаємо срібло на податок царський за наші поля та наші виноградники.
5 А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини як їхні сини. А ось ми віддаємо наших синів та наших дочок за рабів, і є з наших дочок уже в рабстві. Ми не в силі щось вдіяти, бо поля наші та виноградники належать іншим"...
6 І розгнівався я дуже, коли почув їхнє невдоволення та ці слова!
7 А коли моє серце дало мені раду, я сперечався із шляхтою та зі старшинами і сказав їм: "Ви заставою тиснете один одного!" І скликав я на них великі збори.
8 І сказав я до них: "Ми викупили, скільки могли, братів наших юдеїв, проданих поганам, а зараз ви продаєте братів ваших, щоб ми викупили їх!" І мовчали вони, і не знаходили слова...
9 І сказав я: "Не добре це, що ви робите! Чи ж не в боязні нашого Бога ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, наших ворогів?
10 Також і я, брати мої та слуги мої позичали срібло та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг!
11 Поверніть їм зараз їхні поля, виноградники, оливки, їхні оселі, відсоток срібла, збіжжя, виноградний сік та оливу, що ви взяли, як заставу з них!"
12 І вони сказали: "Повернемо, і не будемо жадати від них! Зробимо так, як ти сказав!" І покликав я священиків, і заприсягнув їх зробити за цим словом.
13 Витрусив я свою пазуху та й сказав: "Хай отак витрусить Бог кожного, хто не виконає цього слова, з оселі його та з набутку його, і хай буде такий витрушений та порожній!" І сказали всі збори: "Амінь!" І славили вони Господа, і народ зробив за цим словом.
14 Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намісником в Юдиному краї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса, дванадцять років не їв намісничого хліба ані я, ані брати мої.
15 А намісники попередні, що були переді мною, вчиняли тяжке над народом, і щодня брали від них хлібом та вином, сорок шеклів срібла. Також їхні слуги панували над народом. А я не робив так через страх Божий.
16 Також я особисто і всі мої слуги працювали на стіні, і поля не купували ми.
17 А за столом моїм їли сто п'ятдесят юдеїв та старшин, а ще ті, що приходили до нас із навколишніх народів.
18 І щодня готували в мене одного бичка, шестеро відбірних з худоби дрібної і птицю, а кожні десять день подавали багато всякого вина. І при тому я не жадав намісничого хліба, бо роботи з направи мурів і так обтяжували народ.
19 Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що я робив для цього народу!
Неемія 6
1 І коли почув Санваллат, Товія, араб Ґешем та решта наших ворогів, що я збудував мур, і що не залишилося в ньому проломів, але дверей у брамах ще не вставив,
2 то послав Санваллат та Ґешем до мене, промовляючи: "Приходь на зустріч до Кефіріму в долину Оно!" А я знав, що вони задумали нашкодити мені...
3 І послав я до них передати, що в мене багато важливих справ, і що я не зможу прийти до них, бо без мене зупиниться вся робота.
4 І посилали до мене чотири рази, а я відповідав їм так само.
5 І Санваллат п'ятий раз прислав до мене слугу свого, а в руці його був відкритий лист.
6 А в ньому написане: "Ходять чутки серед народів, і Ґашму каже, ніби ти та юдеї задумали відділитися, тому ти будуєш той мур, і кажуть, що ти прагнеш бути їм за царя.
7 Та й пророків ти понаставляв, щоб оголошували про тебе в Єрусалимі: "Цар в Юді!" Нині ж цар знатиме про ці речі. Отож, приходь, і помізкуємо разом!"
8 І послав я до нього передати: "Не було такого, про що ти розповідаєш, бо з серця свого ти це надумав!"...
9 Всі вони лякали нас, промовляючи: "Хай ослабнуть їхні руки з цієї праці, і не буде вона зроблена!" Тож, Боже, зміцни мої руки!
10 І я ввійшов до помешкання Шемаї, сина Делаї, Мегетав'їлового сина, а він замкнувся і сказав: "Умовмося зустрітися в Божій оселі, зайдемо до середини храму і замкнемо храмові двері, бо вночі прийдуть убити тебе"...
11 Та я відповів: "Чи така людина, як я, має втікати? І хто зможе ввійти до храму й залишитися живим? Не ввійду!"
12 І зрозумів я, що то не Бог послав його розповісти мені те пророцтво, а то Товія та Санваллат підкупили його...
13 Бо він був підкуплений, щоб я налякався, і зробив так, і згрішив. І щоб знеславити моє ім'я, і тоді вони могли б гудити мене.
14 Запам'ятай же, Боже мій, Товії та Санваллатові за цими вчинками їхніми, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страхали мене!
15 І було закінчено відновлення муру двадцять п'ятого дня місяця елула, за п'ятдесят два дні.
16 І як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навколо нас, то вони впали в очах своїх та й зрозуміли, що це будівництво було від нашого Бога!
17 Тими днями також шляхетні юдеї писали багато своїх листів до Товії, а Товія писав до них.
18 Бо багато в Юдеї були зв'язані з ним присягою, адже він був зятем Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку Мешуллама, Берехіїного сина.
19 І казали переді мною добре про нього, а слова мої передавали йому. А Товія посилав листи, щоб залякати мене.
Неемія 7
1 І як було закінчене будівництво муру, то навісив я двері, і призначив придверних, співаків та левитів.
2 І призначив я над Єрусалимом свого брата Ханані та очільника твердині Хананію, бо він був чоловік правдивий, і Бога боявся більше від багатьох інших.
3 І сказав я до них: "Хай не відчиняються єрусалимські брами аж доки не припече сонце. І поки вони самі стоять, хай позамикають двері, і так тримають. І сказав поставити варту з мешканців Єрусалиму, і кожного на сторожі навпроти його помешкання!"
4 А місто було велике, та народу в ньому мало, і будинки не були побудовані.
5 І поклав мені Бог мій на серце моє зібрати шляхетних, старшин та народ, щоб зробити перепис.