— Чудовисько з озера Лох-Несс.
— Щира правда, — казав далі Мартін. — Протягом віків вона призвичаїлась до життя під водою. А на суші Нессі задихається.
— А нам можна прийти? — спитали Франці й Шурлі майже в один голос.
— Будемо дуже раді, — сказав Георг.
— Треба спершу спитатися тата, — обізвалася мама.
— Про мене, — сказав тато.
— Ми вас також ласкаво запрошуємо, — звернувся Мартін до тата.
— Мене?— здивувався тато й озирнувся.
— Матимемо за честь, — мовив Георг і якось особливо вишукано вклонився, — якщо ви і ваша дружина вшануєте наше свято своєю присутністю.
Тато голосно зареготав.
— З вами це часто буває? — спитав він Георга.
— Час од часу, — відповів той. — Але можна й простіше: ви прийдете?
— Не відмовлюсь, — сказав тато.
— А тітонька Анчі з паном Мехтелем? — спитала Франці.
— Їх ми теж запросимо, — пообіцяв Георг.
Тато хотів був заперечити проти старого опудала, але вирішив краще помовчати.
Мартін підійшов до шафи і взяв звідти фотоапарат.
— А що, коли нам разом сфотографуватись? — скапав він. — Родина Забранські з родиною Драконів. Пан Долежал, напевно, не відмовить і клацне нас.
Усі погодилися. Тато задер голову, щоб не було видно подвійного підборіддя, і вирівняв гребінчиком проділ. Пан Долежал навів фотоапарат.
— Станьте трохи ближче одне до одного, — попросив він. — А де ж фотоспалах?
— Я зараз, — сказав Мартін і блиснув до стелі омахом полум'я.
КІНЕЦЬ
Примітки
[1] Гензель і Гретель, дядечко Дагоберт — персонажі з німецьких казок.