І радився він зі слугами своїми, промовляючи: "На такому-то й такому-то місці буде мій табір".
9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, промовляючи: "Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сирійці!"
10 І послав Ізраїлів цар розвідку в те місце, про яке застерігав його Божий чоловік і він обходив те місце не один раз.
11 І дуже занепокоїлося серце сирійського царя про те, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: "Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед ізраїльським царем?"
12 І сказав один з його слуг: "Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти промовляєш у спальні своїй!"...
13 А той сказав: "Ідіть, подивіться, де він, і я пошлю, щоб схопили його!" І доповіли йому, щп той у Дотані
14 І послав він туди військо на колісницях. І прибули вони вночі, і оточили те місто.
15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо з кіньми та колісницями оточує місто. І запитав його слуга в нього: "Ой, пане мій, що будемо робити?"
16 А той відповів: "Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними".
17 І молився Єлисей: "Господе, розкрий йому очі і хай він побачить!" І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та вогняних колісниць навколо Єлисея...
18 І підійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа промовляючи: "Удар цей люд сліпотою!" І він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом...
19 І сказав до них Єлисей: "Це не той шлях й не те місто. Ідіть за мною і я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте". І він завів їх у Самарію.
20 І як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: "Господе, відкрий очі їм і хай вони побачать!" І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, аж ось вони серед Самарії...
21 І запитав Ізраїлів цар у Єлисея, коли побачив їх: "Чи мені їх побити, батьку?"
22 А той відповів: "Не вбивай! Чи ти вб'єш тих, кого взяв до неволі своїм мечем та списом? Поклади хліб та воду перед ними і хай вони їдять та п'ють, і хай ідуть до свого пана".
23 І справив цар для них велику гостину, і вони їли й пили, і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сірійські орди вже більш не входили до Ізраїлевого краю.
24 І по тому зібрав Бен-Гадад, сірійський цар, весь свій табір і пішов та взяв в облогу Самарію.
25 І був великий голод у Самарії. І в час облоги, осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного посліду — п'ять шеклів срібла.
26 І коли проходив Ізраїлів цар муром, а одна жінка крикнула до нього: "Допоможи, пане царю!"
27 А він сказав: "Якщо тобі не допоможе Господь, як же я допоможу тобі? Чи може з току щось, чи з чавила?"
28 І запитав у неї цар: "Що тобі?" А та відповіла: "Оця жінка сказала мені, щоб я дала свого сина, і ми з'їли його сьогодні, а її сина з'їли завтра.
29 І зварили ми мого сина та й з'їли його... І сказала я до неї іншого дня: "Дай сина свого, і ми з'їмо його", та вона сховала свого сина".
30 І як цар почув слова цієї жінки, то роздер одяг свій. І коли він ходив муром, народ побачив веретище на тілі його!
31 І він сказав: "Отак хай зробить мені Бог і так хай додасть, якщо залишиться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!"
32 А Єлисей сидів у своєму помешканні, а з ним сиділи старшини. І послав цар людину від себе. Поки посланець ішов до нього, то Єлисей сказав до старшин: "Чи ви знаєте, що цей син убивці послав зтяти мою голову? Глядіть, як прийде ця людина, то замкніть двері, і затримайте його в дверях. А ось і кроки пана його за ним".
33 Ще він розмовляв з ними, аж ось приходить до нього цар і каже: "Отаке лихо Господнє! Чи можу я нині сподіватися на Господа?"
2 про царів 7
1 І сказав Єлисей: "Послухайте слово Господнє, так сказав Господь: "Завтра о цій порі буде сея пшеничного борошна за шекля і дві сеї ячменю за шекля в брамі Самарії"".
2 І сказав до Божого чоловіка царський вельможа, що він на його руку спирався: "Навіть якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ?" А той сказав: "Ось ти побачиш своїми очима, та не їстимеш звідти".
3 І були при вході до брами четверо прокажених. І сказали вони один до одного: "Чого ми сидимо тут, аж поки не помремо?
4 Якщо ми підемо до міста, а там голод, то помремо в місті, а якщо сидітимемо тут, то теж помремо. Отож, ходімо до сирійського табору, якщо там залишать нас живими, будемо жити, а якщо вб'ють нас, то помремо"...
5 І рушили вони надвечір до сирійського табору. І як увійшли до краю його, то побачили, що табір порожній.
6 Бо Господь вчинив так, що в сирійському таборі почувши гуркіт колісниць, іржання коней та галас великого війська, подумали, що то Ізраїлів цар привів на них хіттейських царів та царів єгипетських.
7 І вони, втекли в сутінках, полишивши свої намети, і віслюки свої, і табір, як він був, рятуючи життя своє!
8 І прийшли ті прокажені аж до краю табору, і ввійшли до одного намету, і їли й пили, і винесли звідти срібло, золото та вбрання, і пішли та й сховали. І вони знову ввійшли до іншого намету, і винесли звідти, і те сховали.
9 І сказали вони один до одного: "Недобре ми робимо. Цей день він день доброї звістки, а ми мовчимо. Як ми будемо чекати аж до світанку, то впаде на нас провина. Зараз же ходімо й розповімо царській оселі!"
10 І прийшли вони, покликали міських воротарів та й розповіли їм, що в сирійському таборі нема ані людей, ані голосу їхніго, а тільки прив'язані коні, віслюки та порожні намети.
11 І воротарі покликали, і доповіли про це в царську оселю.
12 І встав цар серед ночі й сказав своїм слугам: "Я вам скажу, що задумали сирійці. Вони знають, що ми голодні, і вийшли з табору, щоб сховатися на полі, думаючи що ми вийдемо з міста, і вони схоплять нас живими, та й увійдуть до міста!"
13 І сказав один з його слуг: "Хай п'ятеро людей візьмуть коней, що лишилися в місті, і хай підуть та розвідають".
14 І запрягли вони дві колісниці, і цар послав їх за сирійського військом, наказуючи: "Ідіть і подивіться".
15 І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось на шляху вбрання та різні речі, що кваплячись покидали сирійці! І повернулися ті розвідники, і доповіли цареві.
16 І вийшов народ, і пограбували сирійський табір. І коштувала сея пшеничного борошна по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю за словом Господнім!
17 І цар призначив того вельможу, що на його руку він опирався, наглядати за брамою. Та затоптав його народ у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, коли приходив до нього цар.
18 І як Божий чоловік казав до царя: "Дві сеї ячменю будуть завтра по шеклю, і сея пшеничного борошна по шеклю буде завтра в брамі Самарії", то й сталося так.
19 І вельможі, що сказав Божому чоловікові: "Навіть якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ?" А той відповів: "Ось ти побачиш своїми очима, та не їстимеш того".
20 Так і йому сталося, затоптав його народ у брамі, і він помер...
2 про царів 8
1 А Єлисей сказав до жінки, що її сина він воскресив: "Устань та й іди ти та оселя твоя, в інше місце, бо з волі Господньої прийшов голод до краю на сім років".
2 І встала та жінка, і зробила за словом Божого чоловіка. І пішла вона та її оселя, і замешкала в Филистимському краї на сім років.
3 І наприкінці семи років повернулася та жінка з Филистимського краю, і пішла до царя благати за свою оселю та за своє поле.
4 А цар сказав до Ґехазі, слуги Божого чоловіка: "Розкажи мені про все те велике, що зробив Єлисей".
5 І як він розповідав цареві, що той воскресив померлого, а та жінка, що він воскресив сина її, благає царя за свою оселю та за своє поле.
6 І сказав Ґехазі: "Пане мій царю, оце та жінка, і це той син її, що воскресив Єлисей!"
7 І прийшов Єлисей до Дамаску, а Бен-Гадад, сирійський цар, хворів. І доповіли йому: "Божий чоловік прийшов аж сюди!"
8 І сказав цар до Газаїла: "Візьми в свою руку подарунка, та йди зустріти чоловіка Божого. І запитай Господа через нього: "Чи видужаю я від оцієї хвороби?9 І пішов Газаїл зустріти його, і взяв подарунка в руку свою, та з усього добра Дамаску навантажив на сорок верблюдів. І прийшов, і став перед ним та й сказав: "Син твій Бен-Гадад, цар сирійський, послав мене до тебе, запитати, чи видужає він від своєї хвороби".
10 І сказав до нього Єлисей: "Іди, скажи йому, що видужає він, та Господь показав мені, що все ж він помре".
11 І довго дивився в очі його, аж той збентежився. І заплакав Божий чоловік.
12 А Газаїл запитав до Єлисея: "Чого плаче мій пан?" А той відповів: "Бо знаю, що ти зробиш лихе Ізраїлевим синам. Їхні твердині спалиш, вояків їхніх уб'єш мечем, дітей їхніх посічеш, а їхнє вагітне розітнеш"...
13 А Газаїл сказав: "Та хто такий твій раб, він всього лиш собака, щоб зробити таку велику річ?" І сказав Єлисей: "Господь показав мені тебе царем над Сирією!"
14 І пішов він від Єлисея, і прийшов до свого пана. А той запитав його: "Що сказав тобі Єлисей?" І він сказав: "Сказав мені, що ти видужаєш!"
15 І другого дня, взяв Газаїл покривало, намочив у воді, поклав на обличчя царя і той помер. І зацарював він замість нього.
16 А п'ятого року Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, за Йосафата, Юдиного царя, зацарював Єгорам, син Йосафатів, цар Юдин.
17 Він був віку тридцяти двох років, коли зацарював, а царював він вісім років в Єрусалимі.
18 І ходив він шляхом Ізраїлевих царів, як робила оселя Ахавова, бо Ахавова дочка була йому за жінку. І робив він лихе в Господніх очах.
19 Та не бажав Господь знищити Юду заради раба свого Давида, як обіцяв був дати світильника йому та синам його по всі дні.
20 За його днів повстав був Едом, вийшов з-під Юдиної руки, і настановив над собою царя.
21 І пішов Йорам до Цаіру, а з ним усі колісниці. І коли вночі він побив Едом, що оточив був його своїми колісницями, то народ утік до наметів своїх.
22 Як повстав Едом, і вийшов з-під Юдиної руки, так є й до цього дня. За того часу повстала й Лівна.
23 А решта справ Йорама, та все, що він зробив, ось вони описані в книзі про Юдиних царів.
24 І спочив Йорам, і був похований з батьками своїми в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Ахазія.
25 У дванадцятому році царювання Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, зацарював Ахазія, син Єгорама, Юдиного царя.
26 Ахазія був віку двадцяти двох років, коли він зацарював, і царював він один рік в Єрусалимі.