А ото й він сам за нами".
20 І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за його чередами: "Коли знайдете Ісава то скажете йому:
21 "А ото і слуга твій Яків за нами". Він зробив так, щоб задобрити його цим дарунком, що йде перед ним, і щоб подивитися на обличчя його, можливо воно стане приязним.
22 І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.
23 І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов убрід Яббок.
24 І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.
25 І залишився Яків сам. І боровся з ним якийсь чоловік, аж поки не зійшла досвітня зоря.
26 І той чоловік побачив, що не подужає, і доторкнувся до суглоба стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова в боротьбі.
27 І промовив той чоловік: "Пусти мене, бо зійшла досвітня зоря". А Яків сказав: "Не пущу тебе, доки не поблагословиш мене".
28 І запитав той чоловік у Якова: "Як твоє ім'я?" А той відповів: "Яків".
29 І він сказав: "Не Яків буде вже ім'я твоє, а Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми — і подужав".
30 І запитав Яків: "Скажи ж ім'я своє". А той чоловік відповів: "Нащо запитуєш про ім'я моє?" І поблагословив його там.
31 І назвав Яків те місце Пенуїл, бо мовляв бачив Бога обличчям до обличчя, і залишився жити.
32 І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно.
33 Тому не їдять Ізраїлеві сини сухожилля суглоба стегна, аж до сьогодні, бо Бог доторкнувся був до суглоба стегна Якового.
Буття 33
1 І побачив Яків, що іде Ісав, а з ним чотири сотні людей. І він поділив своїх дітей на Лію, і на Рахіль, і на обох невільниць своїх.
2 І поставив він тих невільниць та дітей їх попереду, а Лію й дітей її передостанніми, а Рахіль та Йосипа останніми.
3 А сам пішов перед ними і вклонився до землі сім раз, аж поки підійшов до брата свого.
4 І побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони заплакали.
5 Побачивши жінок та дітей, Ісав запитав: "Хто то такі?" А той відповів: "Діти, якими обдарував Бог твого слугу".
6 І підійшли сюди невільниці та їхні діти і вклонилися.
7 І підійшла також Лія та діти її і вклонилися, а потім підійшов Йосип та Рахіль і вклонилися.
8 І сказав Ісав: "А що це за цілий табір той, що я зустрів?" А той відповів: "Щоб знайти ласку в очах мого пана".
9 А Ісав сказав: "Я маю багато, мій брате, твоє хай буде тобі".
10 А Яків сказав: "Ні ж бо! Коли я знайшов ласку в очах твоїх, то візьми подарунка мого з моєї руки. Бож я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже обличчя, і ти собі вподобав мене.
11 Візьми ж благословення моє, що припроваджене тобі, бо Бог був милостивий до мене, та й маю я все". І благав він його, і той узяв.
12 І промовив Ісав: "Рушаймо, а я піду обіч тебе".
13 А той сказав: "Пан мій знає, що діти малі, а дрібна та велика худоба в мене дійна. Коли погнати їх один день, то загине вся.
14 Хай же піде пан мій перед очима свого раба, а я піду поволі за ногою худоби, що переді мною, і за ногою дітей, аж поки не прийду до пана свого, до Сеїру".
15 І промовив Ісав: "Залишу я з тобою трохи своїх людей". А той відповів: "Нащо, аби я знайшов ласку в очах свого пана?"
16 І повернувся того дня Ісав на шлях свій до Сеїру.
17 А Яків подався до Суккоту і збудував собі будинок, а для худоби своєї поробив курені, тому назвав те місце Суккот.
18 Яків вийшовши з Падану арамейського, успішно прибув до міста Сихем у Ханаанському краї, і отаборився перед містом.
19 І купив він шмат поля, де поставив намет свій, з руки синів Гамора, батька Сихема, за сто срібняків.
20 І поставив там жертовника, і назвав його Ел-Елогей-Ізраїль.
Буття 34
1 І вийшла була Діна, дочка Лії, яка народила її Якову, щоб подивитися на дочок того краю.
2 І побачив її Сихем, син Гамора хівеянина, головного в тому краї, і взяв її, і лежав з нею, і збезчестив її.
3 І прихилилася душа його до Діни, дочки Якової, і покохав він дівчину, і промовляв до серця дівочого.
4 І сказав Сихем до Гамора, батька свого: "Візьми ту дівчину за жінку для мене!"
5 А Яків почув, що той збезчестив Діну, дочку його, а сини його були з худобою на полі. І мовчав Яків, аж поки прибули вони.
6 І вийшов Гамор, Сихемів батько, до Якова, щоб розмовляти з ним.
7 І прийшли сини Якова з поля, коли почули, і засмутилися ці люди, і дуже розпалився їхній гнів, бо той, лігши з дочкою Якова, зганьбив тим Ізраїля, а так не робиться.
8 А Гамор сказав до них: "Прагне душа сина мого Сихема вашої дочки. Дайте ж її йому за жінку!
9 І посвоячтеся з нами, дайте нам ваші дочки, а наші дочки візьміть собі.
10 І осядьте з нами, а цей край буде перед вами. Сидіть і мандруйте по ньому, і набувайте власності".
11 І промовив Сихем до батька її та до братів її: "Я дам, що ви скажете мені, щоб знайти милість в очах ваших.
12 Призначте для мене найбільше віно та подарунок, і я дам, як мені скажете, та тільки дайте мені дівчину за жінку!"
13 І відповіли сини Якова Сихемові та Гаморові, батькові його, підступом, сказали, бо він збезчестив Діну, сестру їхню.
14 І сказали до них: "Ми не можемо зробити тієї речі, видати сестру нашу чоловікові, що має верхній край статевого органа, бо то ганьба для нас.
15 Ми тільки тоді прихилимося до вас, коли ви станете, як ми, щоб у вас був обрізаний кожний чоловічої статі.
16 І дамо вам своїх дочок, а ваших дочок візьмемо собі, і осядемо з вами, і станемо одним народом.
17 А коли ви не послухаєте нас, щоб обрізатися, то ми візьмемо свої дочки, та й підемо".
18 І їхні слова були добрі в очах Гамора та в очах Сихема, сина Гаморового.
19 І не загаявся юнак той виконати ту річ, бо полюбив дочку Якова. А він був найповажніший в усій оселі батька свого.
20 І прибув Гамор та Сихем, син його, до брами міста, і звернулися до людей свого міста, промовляючи:
21 "Ці люди вони приязні до нас, і хай осядуть у краю, і хай перейдуть його, а цей край ось розлогий перед ними. Дочок їхніх візьмімо собі за жінок, а наших дочок даймо їм.
22 Тільки за це прихиляться до нас ці люди, щоб сидіти з нами, і щоб стати одним народом, коли в нас буде обрізаний кожен чоловічої статі, як і вони обрізані.
23 Отара їхня, і майно їхнє, і вся їхня худоба, хіба не наші вони? Тільки прихилімося до них, і хай вони осядуть з нами".
24 І послухали Гамора та Сихема, сина його, усі, хто виходив з брами його міста. І були обрізані всі чоловічої статі, усі, хто виходив з брами міста його.
25 І третього дня, коли вони хворіли, то два сини Яковові, Симеон і Левій, брати Дінині, взяли кожен меча свого і безпечно напали на місто та вбили всіх чоловіків.
26 Також Гамора й Сихема, сина його, вбили мечем, забрали Діну з помешкання Сихемового та й вийшли.
27 Інші сини Якова добили поранених і пограбували місто за те, що вони збезчестили їхню сестру.
28 Забрали дрібну й велику худобу їхню, і віслюки їхні, і що було в місті, і що на полі,
29 і весь маєток їхній, і всіх їхніх дітей, і їхніх жінок забрали в неволю, і пограбували все, що де в оселях було.
30 І сказав Яків до Симеона й до Левія: "Ви зробили мене нещасним, бо мешканці цього краю, ханаанянин і периззеянин, нині ненавидять мене. Ми люди нечисленні, а вони зберуться на мене та поб'ють мене і буду знищений я та оселя моя".
31 А вони відповіли: "Чи він мав би зробити нашу сестру повією?"
Буття 35
1 І сказав Бог до Якова: "Вставай, іди до Бет-Елу і там оселися, зроби там жертовника Богові, що з'явився тобі, як ти втікав був перед Ісавом, братом своїм".
2 І сказав Яків до оселі своєї, до всіх, хто був з ним: "Викиньте чужинських богів, які є серед вас, очистіться і змініть свій одяг.
3 І ходімо до Бет-Елу, і зроблю я там жертовника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зі мною на шляху, яким ходив я".
4 І вони віддали Якову всіх чужинських богів, що були в їхніх руках, і сережки, що в їхніх вухах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом.
5 І вирушили вони. І великий жах огорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова.
6 І прибув Яків до Лузу, що в Ханаані, цебто до Бет-Елу, він і весь народ, що був з ним.
7 І збудував він там жертовника, та й назвав те місце Ел-Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм братом.
8 І померла Девора, годувальниця Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав його Аллон-Бахут.
9 І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був з Падану арамейського, і поблагословив його.
10 І сказав йому Бог: "Не буде вже ім'я твоє Яків, а Ізраїль буде ім'я твоє". І дав йому імя Ізраїль.
11 І сказав йому Бог: "Я Бог Всемогутній! Плодися й розмножуйся, народ і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть зі стегон твоїх.
12 А той край, що я дав його Авраамові та Ісакові, дам його тобі і нащадкам твоїм по тобі дам я той край".
13 І піднявся в небо Бог з того місця, де з ним розмовляв.
14 І поставив Яків кам'яного знака на тому місці, де він розмовляв з ним, і вилив на нього винну жертву, і полив його оливою.
15 І назвав Яків місце, де розмовляв з ним Бог Бет-Ел.
16 І він рушив з Бет-Елу. І була ще ківра землі до Ефрати, а Рахіль народжувала, і були важкі її пологи.
17 І коли вона народжувала, то сказала їй повитуха: "Не бійся, бо й це тобі син".
18 І коли помирала вона, то назвала його Бен-Оні, а батько назвав його Веніямином.
19 І померла Рахіль, і була похована на шляху до Ефрати, це є Віфлеєм.
20 І поставив Яків знака на могилі її, цей знак Рахілі стоїть аж до сьогодні.
21 І рушив Ізраїль, і поставив намет свій далі до Мігдал-Едеру.
22 І сталося, коли Ізраїль перебував у тому краї, то Рувим пішов і ліг з Білгою, наложницею батька свого. І почув Ізраїль, і було це злим йому. А в Якова було дванадцятеро синів.
23 Сини Ліїні: первісток Якова Рувим, потім Симеон, Левій, Юда, Іссахар і Завулон.
24 Сини Рахіліні: Йосип і Веніямин.
25 А сини Білги, невільниці Рахіліної: Дан і Нефталим.
26 А сини Зілпи, невільниці Ліїної: Гад і Асир. Оце сини Якова, що йому народжено в Падані арамейському.
27 І прибув Яків до Ісака, свого батька, до Мамре, в Кир'ят-Арбу, цебто Хеврон, що там жив Авраам та Ісак.
28 І були Ісакові дні сто вісімдесят років.
29 І впокоївся Ісак та й помер, і прилучився до своєї рідні, старий та нажившись.