Коли ж я розпочну працювати для власного маєтку?"
31 І запитав Лаван: "Що ж я тобі дам?" А Яків сказав: "Не давай мені нічого. Коли зробиш мені одну річ, то повернуся, пастиму отару твою, і пильнуватиму.
32 Пройди сьогодні через усю отару свою, щоб вилучити звідти все чорне між овець і пасасте та крапчасте між кіз. З цього дня хай таке буде платнею мені.
33 І справедливість моя завтра засвідчить за мене, коли прийдеш поглянути на платню мою. Усе, що воно не чорне між овець і не крапчасте та пасасте серед кіз крадене воно в мене".
34 А Лаван сказавв: "Так, хай буде за словом твоїм!"
35 І того дня вилучив він все крапчасте та пасасте серед кіз, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.
36 І визначив триденний шлях між собою й між Яковом. А Яків пас залишки Лаванової отари.
37 І взяв собі Яків сирого кия з тополі і з мигдалю, і з каштану, і облупив їх до білизни.
38 І поставив кийки, що їх облупив, перед худобою при жолобах з водою, куди та приходила пити. І вони злучалися, як приходили на водопій.
39 І злучалася худоба при киях, і котилися овечки чорними, а кози пасастими й крапчастими.
40 І відділяв Яків ту худобу, а решту худоби Лаванової ставив передом до всього пасастого й до чорного. І клав свою худобу окремо, і не клав її до худоби Лаванової.
41 І кожного разу, коли злучалися тварини міцні, то Яків клав при жолобах киї їм перед очі, щоб вони злучалася при тих киях.
42 А як тварини слабкі були, то не клав. І ставалося, що слабке припадало Лаванові, а міцніше Якову.
43 І дуже розбагатів той чоловік. І було в нього багато худоби, і невільниці, і невільники, і верблюди, і віслюки.
Буття 31
1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: "Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь"...
2 І помітив Яків з обличчя Лаванового, що той став інший до нього, як був учора й позавчора.
3 І промовив Господь до Якова: "Повернися до краю батьків своїх, і до місця твого народження. А я буду з тобою".
4 І послав Яків, і покликав Рахіль та Лію на поле до отари своєї,
5 та й промовив до них: "Я бачив обличчя вашого батька, що він зараз інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зі мною.
6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому батькові.
7 І батько ваш глузував з мене, і десять раз змінював мені платню, але Бог не дав йому вчинити зі мною лихе.
8 Коли він промовляв був отак: "Крапчасте буде платня твоя, то й котиться вся худоба крапчастим". А коли скаже так: "Пасасте буде платня твоя, то й котиться вся худоба пасастим".
9 І відняв Бог худобу вашого батька, та й дав мені.
10 І я побачив уві сні, коли худоба злучалася, то чорні барани спиналися на овечок, а цапи, що спиналися на кіз, були пасасті, крапчасті.
11 І сказав мені ангел у сні: "Якове!" А я відповів: "Ось я!"
12 А він промовив: "Дивися, усі цапи, що спинаються на кіз, пасасті й крапчасті, бо я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.
13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там знака, і мені склав там обітницю. А зараз вставай, вийди з цієї землі, і повертайся до землі твого народження".
14 І відповіли Рахіль та Лія йому: "Чи ми маємо частку та спадщину в оселі батька нашого?
15 Хіба він нас не за чужинців вважає, проїдаючи срібло, з виторгу за нас.
16 Тож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, воно наше та наших синів. А зараз зроби все, що Бог наказав був тобі".
17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.
18 І він забрав усю худобу свою та все майно своє, що набув у Падані арамейському, щоб прийти до Ісака, батька свого, до Ханаану.
19 Як Лаван пішов стригти отару свою, то Рахіль покрала хатніх божків, яких батько мав.
20 І Яків обдурив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.
21 І він утік з усім, що його. Перейшов річку і попрямував до гори Гілеад.
22 А третього дня Лаван дізнався, що Яків утік.
23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Гілеяд.
24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічному сні, та й до нього сказав: "Стережися, не скажи до Якова ані доброго, ані лихого".
25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намет свій на горі Гілеад, і Лаван поставив з братами своїми поруч.
26 І промовив Лаван до Якова: "Що ти зробив? Ти обдурив мене і забрав моїх дочок, немов бранок меча!
27 Чого втік ти таємно, не повідомивши мене та ще й обікравши? А я був би відіслав тебе з радістю і з співами, і з бубном, і з гуслами.
28 А ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!
29 Я маю в руці своїй силу, щоб вчинити з вами зле. Але Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене: "Стережися, не кажи до Якова ані доброго, ані лихого".
30 Хай би ти й пішов, бо дуже затужив за оселею батька свого. Але нащо ти покрав моїх богів?"
31 А Яків відповів Лаванові: "Тому, що боявся, аби ти не забрав від мене своїх дочок!
32 При кому ж ти знайдеш своїх богів, не житиме він. Шукай перед нашими братами, що твого знайдеш у мене, забереш собі". А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.
33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць та нічого не знайшов. І вийшов він з намету Ліїного і ввійшов до намету Рахіліного.
34 А Рахіль взяла божків, вклала їх до сідла верблюда та й сіла на них. І обшукав Лаван весь намет, і нічого не знайшов.
35 А вона сказала до батька свого: "Хай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене зараз звичайне жіноче". І пошукавши, він тих божків не знайшов.
36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном, і запитав Яків Лавана: "Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,
37 що ти обмацав усі мої речі? Якщо ти знайшов тут щось своє, поклади його перед моїми братами і братами своїми, і хай вони розсудять між нами двома.
38 Я вже двадцять років з тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.
39 Розшарпаного диким звіром я не приносив до тебе, я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що було вкрадене вдень, і що було вкрадене вночі.
40 Бувало, що вдень з'їдала мене спека, а вночі холод, а мій сон утікав від моїх очей.
41 Таке мені двадцять років у оселі твоїй... Служив я тобі чотирнадцять років за двох дочок твоїх і шість років за отару твою, а ти десять раз змінював мені свою платню!
42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не той, кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні!... Недолю мою й працю рук моїх Бог бачив і тому викрив тебе вчора вночі".
43 І сказав Лаван до Якова: "Дочки — мої дочки, а діти — мої діти, а худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш, то моє. А дочкам моїм, що зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?
44 А зараз укладімо угоду і оце буде свідком між мною й тобою".
45 І взяв Яків каменя, і поставив його за знака.
46 І сказав Яків братам своїм, щоб вони назбирали каміння, і зробили пагорба. І вони їли там на тому пагорбі.
47 І назвав його Лаван Егар-Сагадута, а Яків його назвав Гал-Ед.
48 І промовив Лаван: "Цей пагорб свідок між мною й тобою сьогодні". Тому й названо його Гал-Ед,
49 і Міцпа, бо сказав: "Хай дивиться Господь між мною й тобою, коли ми розійдемося один від одного.
50 І коли ти будеш кривдити дочок моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то пам'ятай, що не людина, а Бог свідок між мною й тобою!"
51 А Яків сказав до Лавана: "Ось цей пагорб і ось той знак, якого поставив я між собою й тобою.
52 Свідок цей пагорб і свідок цей знак, що я не перейду цього пагорба до тебе і ти не перейдеш до мене цього пагорба та цього знака на лихе.
53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька". І Яків присягнув тим, кого боїться його батько Ісак.
54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб та ночували на горі.
Буття 32
1 І встав Лаван удосвіта, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, і поблагословив їх. І повернувся Лаван до місця свого.
2 А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі ангели.
3 І Яків сказав, коли їх побачив: "Це Божий табір!" І він назвав те місце Маханаїм.
4 І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до Едому.
5 І наказав їм, щоб передали його панові Ісавові, що отак сказав слуга його Яків: "Я мешкав з Лаваном, і затримався аж досі.
6 І маю я вола й віслюка, і отару, і невільника, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти ласку в очах твоїх".
7 І повернулися посли до Якова, та й сказали: "Ми прийшли були до брата твого, до Ісава, а він також іде назустріч тобі і чотири сотні людей з ним".
8 І Яків дуже злякався, і був стурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.
9 І сказав: "Коли прийде Ісав до табору одного і розіб'є його, то вціліє інший табір".
10 І промовив тоді Яків: "Боже батька мого Авраама і Боже батька мого Ісака, Господе, що сказав ти мені: "Повернися до краю свого та до місця свого народження і я зроблю тобі добре".
11 Я не вартий усієї тієї милості і всієї вірності, яку ти вчинив був своєму рабові, бо з одною своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а зараз я маю два табори.
12 Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матерів з дітьми.
13 А ти ж був сказав: "Вчинити добро, вчиню я тобі добро, а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через численність"".
14 І він переночував там тієї ночі, і взяв з того, що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:
15 двісті кіз і двадцять цапів, двісті овець і двадцять баранів,
16 десять верблюдиць дійних та їхніх лошат, сорок корів, десять бичків і десять віслючок з лошатами.
17 І дав до рук рабів своїх кожну череду окремо. І сказав він до рабів своїх: Ідіть переді мною і залиште відстань між чередами.
18 І він наказав першому: "Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, куди ти йдеш і чиє те, що перед тобою?"
19 то скажеш: "Це подарунок раба твого Якова, посланий панові моєму Ісавові.