Все, чим я жив, ждучи відради...
Все, чим я жив, ждучи відради,
Слова розвіяли твої...
Все, чим я жив, ждучи відради,
Слова розвіяли твої...
Ще перші осені тумани
Не скрили гай золототканий,
Ще сонце світить залюбки;
Іще літають над землею,
Немов прощаються із нею,
У гурт зібравшись, ластівки, –
..
Ні відгуку, ні слова, ні привіту,
Пустелею між нами світ лежить,
І думку, у гірких питаннях скриту,
Жену я геть, щоб серце не гнітить:
Невже поміж годин нудьги і муки
Минуле зникне, не лишивши слід,..
Ту вазу з кришталю, де квітку ти тримала,
Розкритим віялом ти вдарила недбало,
І ледь помітна тріщина на ній
Лишилась… Необачний вчинок свій
Забула швидко ти. Мабуть, була сердита...