Новела
Переклад: Ольга Сенюк
(Спомин з берегів мого дитинства)
Ми не раз чуємо, що, мовляв, тепер усяке може вибитися в люди, аби тільки мало кебету, і що в нас хтозна-як намагаються відшукати хист і дати йому розвинутися. Це має бути дуже вагомий доказ, радше, навіть життєва засада того, буцімто суспільство наше таке досконале, що в ньому кожен посідає місце, яке собі заслужив...
Читати повністю →
Новела
Переклад: Ольга Сенюк
Це діялося темної ночі в добу лососевої ловитви й осінніх бур. Ларс Велетень сидів за стерном, а його брат Петер стояв, прихилившись до щогли великого вітрила.
— З вітром він дає собі раду, Ларсе.
— Еге ж.
— Стійкий човен, нічого не скажеш.
— Хм…
— Ларсе!..
Читати повністю →
Новела
Переклад: Ольга Сенюк
Ось вам історія Боліни — "дитя кохання", сама вона вперше спізнала ласку на сімнадцятому році життя: приголубив її в темному кутку за сходами чужий-чужісінький чоловік, що мав намір просто потішитись нею.
Але почнімо з самого початку, що корінням своїм сягає далеко, аж ген до великого небуття...
Читати повністю →
Новела
Переклад: Ольга Сенюк
Матіс Лау був єдиний син у родині, яку рано виснажила тяжка праця. Коли він знайшовся, мати мала сорок два роки, а батько цілих п'ятдесят, і з'явився він не як дар божий молодому життєрадісному подружжю, а швидше як запізніла милостиня людям, що їх уже почала лякати старість.
На всіх дітях чималою мірою позначається вік їхніх батьків; якщо діти народжуються пізно, то для них це не велике щастя...
Читати повністю →