Mors
Коли богиня строга до домівок наших
Спускається, здалека чути шуми
Крила, і льодова летюча тінь від нього
Мовчання моторошне всюди ширить.
I похиляють люди чола, і ридання
З жіночих серць вихоплюється глухо...
Коли богиня строга до домівок наших
Спускається, здалека чути шуми
Крила, і льодова летюча тінь від нього
Мовчання моторошне всюди ширить.
I похиляють люди чола, і ридання
З жіночих серць вихоплюється глухо...
О самота зелена, ніжно жадана,
Від гомону далека людського!
За нами в неї двоє чад божественних
Іде: вино й любов, о Лідіє!
Ах, як сміється у прозорім келиху
Ліей в своїй довічній юності!..
Люблю тебе, священний!..
Читати повністю →Наче пасма диму сніжносяйного,
Плинуть оболоки тонко виткані
Понад банями, що в вись несуться,
Над фантастикою веж Святого;
Плинуть небесами пірузовими,
По дощі освіжені — і відзвуком..
Піднявшись понад глетчери сліпучі,
Понад граніти, хмурі і побляклі,
Царем тут — полудень. В своїм беззвуччі
Погожий він, безкраїй, повний сил.
Всі сосни світлом пойнялись. Закляклі
В безвітрі, пнуть вони до сонця руки...
Говорять зорі, пливучи над морем:
"Не спи, вродлива Люно, подивися:
Мандруємо ми світовим простором,
Вродлива Люно, вище підведися!..