Всі її оладки (*1) збігалися до центру сковорідки немов амеби, які спаровуються. Занадто багато молока в тісті, подумала Мері Еліс. Їй треба було відміряти його точніше. Вона невпевнено потикала в межу злиття лопаточкою, намагаючись примудритися й розтягнути масу, що вже почала тверднути, назад, на призначене їй місце...
Читати повністю →Розділ 1
Крізь імлистий ліс струменіло море туману: м'якого, похмурого, мерехтливого. На вершинах хребтів серпанок ставав прозоріший — ранкове сонце, що вже починало припікати, розсіювало вологу, хоча в ущелинах, залитих прохолодною безмовною імлою, все ще панували досвітні сутінки.
Командор Корделія Нейсміт, озирнувшись на ботаніка своєї групи і приладнавши зручніше ремені рюкзака з біозразками, продовжила підняття на гору...