Подається російською мовою
Недавно части Красной Армии штурмом взяли город Белую Церковь на Украине. Мой дед — синеглазый кроткий старик, весь серебряный от седины, и мой отец выросли и долго жили в Белой Церкви. В детстве я там часто бывал. Поэтому мне трудно представить себе жестокий танковый бой на улицах этого города. Вернее, не на улицах, а в аллеях этого города — в тихих и широких аллеях, заросших одуванчиками, теплых от солнца, пахнущих листьями тополя и укропом...
Подається російською мовою. Для твору існує переклад українською, шукаємо.
Константин Паустовский
Золотая роза
Литература изъята из законов тления. Она одна не признает смерти.
Салтыков-Щедрин
Всегда следует стремиться к прекрасному...
Ми впали в розпач. Ми не знали, як піймати того чорного кота. Він обкрадав нас щоночі. Він так ловко ховався, що ніхто з нас його до пуття не бачив. Лише через тиждень пощастило нарешті довідатися, що в кота розірване вухо і відрубаний шматок брудного хвоста.
То був кіт, який утратив будь-яку совість, кіт — волоцюга й розбишака. Ми прозвали його Злодюгою.
Він крав усе: рибу, м'ясо, сметану й хліб. Одного разу навіть вирив у комірчині бляшанку з червами...
Прикрощі почалися наприкінці літа, коли в старому дерев'яному будинку з'явилася кривонога такса Фунтик. Фунтика привезли з Москви.
Одного разу чорний кіт Степан сидів, як завжди, на ганку і не кваплячись умивався. Він вилизував розчепірену п'ятірню, потім, примружившись, тер щосили обслиненою лапою в себе за вухом. Раптом Степан відчув чийсь пильний погляд. Він оглянувся й завмер із закладеною за вухо лапою. Степанові очі побіліли від злості. Маленький рудий пес стояв поряд...