АГНЕЦЬ
РОМАН
Читачі, що знають "Фарисейку", знову зустрінуть тут Жана де Мірбеля, Мітель і Бріжітту Піян. А проте це не продовження і не епілог. Між трагедією "Агнець" і романом, написаним п'ятнадцять років тому, нема ніякого зв'язку. Але все, що здається дивацьким, а може, навіть потворним тридцятилітньому чоловікові, названому в "Агнці" Жаном де Мірбелем, буде зрозуміліше для того, хто згадає його молодість такою, якою я змалював її в "Фарисейці"...
ГАДЮЧНИК
Переклад: Дмитро Паламарчук
…Тобі добре відомо, боже, що ми не розуміємо самих себе і не знаємо, чого хочемо, і самі лише безмежно віддаляємося від того, чого прагнемо.
Свята Тереза Авільська[1]
Цей ворог своєї сім'ї, це серце, несамовите з жадоби й ненависті,– сама ницість! І все-таки я хочу, щоб ви хоч трошки в душі пожаліли і не так зневажали його...
ДОРОГА В НІКУДИ
Переклад: Дмитро Паламарчук
Життя більшості людей – мертва дорога, що веде в нікуди. А деякі з дитинства знають, що йдуть вони до незнаного моря. Ось уже їх дивує гіркота вітру, ось уже й присмак солі в них на губах – це аж поки перейдуть вони через останню дюну, а тоді розбурхана стихія шмагне їх піском і піною. І їм лишається або поринути в цю безодню, або вертати назад...
Розділ І
НІЧ У НАЗАРЕТІ
'За правління імператора Тіберія в Назареті жив тесля Єшу, син Йосифа і Марії; про це містечко, що налічувало кілька жител, видовбаних у скелястому горбі навпроти Ездре-лонської долини, не згадується ні в історичних довідках, ні в Старому Завіті. Збереглися залишки тих печер. Одна з них прийняла це дитя, цього юнака, цього чоловіка разом з теслею Иосифом та Богородицею...
МАВПУЛЯ
ПОВІСТЬ
І
— І ти ще смієш казати, що знаєш урок? Ти нічогісінько не знаєш!.. Бачте, він учив урок! Учив? Напам'ять вивчив?
Пролунав звук ляпаса.
— Марш до своєї кімнати! І до обіду не смій показуватися мені на очі!
Хлопчик схопився за щоку і зарепетував так розпачливо, ніби йому зламали щелепу...
ПОЦІЛУНОК ПРОКАЖЕНОМУ (Поцілунок, дарований прокаженому)
Франсуа МОРІАК
ПОВІСТЬ
від друга й шанувальника
Лу'і Артю його таланту.
Ф. М
Жан Пелуейр розплющив очі. Круг дому дзвеніли цикади. Крізь жалюзі розтопленим металом вливалося світло. Жан Пелуейр підвівся з ліжка; у роті гірчило. Він був такий маленький, що в низькому трюмо відбилося тільки його мізерне личко, запалі щоки, довгий, гостренький з червоним кінчиком і ніби зношений ніс, подібний до карамельки, яку обсмоктала дитина...
СТАРОСВІТСЬКИЙ ХЛОПЧИНА
РОМАН
Я пишу інакше, ніж мовлю, мовлю інакше, ніж думаю, думаю інакше, ніж мав би думати, і так аж до найтємніших глибин.
Кафка
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
Усі хлопці як хлопці, а я не такий. Був би такий, як усі, то в сімнадцять ходив би на полювання з Лораном, братом моїм старшим, з Дюбером, нашим управителем, з Сімоном Дюбером, його молодшим сином,— він абат і мав би в цю пору бути на вечерні,— та з Прюданом Дюбером, його братом,— той усе підмовляє Сімона відхреститися від кюре...
ТЕРЕЗА ДЕСКЕЙРУ
I
Адвокат відчинив двері. В глухий коридор— судової палати посунув туман. Тереза відчула його на своєму обличчі і глибоко вдихнула. Вона боялася, що її чекають, і тому не наважувалася вийти. З-за одного з платанів з'явився мужчина, в якому вона впізнала свого батька.
— Справу припинено за відсутністю складу злочину, — гукнув адвокат і, повертаючись до Терези, промовив:
— Ви можете вийти: там нікого нема.
Вона зійшла вниз по мокрих східцях...