Каліакра
Щезає далечінь у молоці небесно-синім,
До виднокола залишила срібний слід вона.
Під гостротою скель.
Під хланню в темряві глибинній.
Під поглядом і думкою —
вода, вода, вода......
Щезає далечінь у молоці небесно-синім,
До виднокола залишила срібний слід вона.
Під гостротою скель.
Під хланню в темряві глибинній.
Під поглядом і думкою —
вода, вода, вода......
Ще пригнічений жнивар
гуком, громом, шалом свисту,
а вже сонце з-поміж хмар
сіє тишу золотисту...
Від ранку сніг все сипле, сипле, сипле...
Я сів на тин: нехай душа хоч схлипне.
Я вже тону в засніженім саду,
але сиджу, чекаю, не боюся, —
ще, може, з білим снігом та зіллюся
і в чистоті сніговій пропаду.....