Дай мені Гомера ліру...
Дай мені Гомера ліру
Без струни, що зве до бою,
Принеси глибокий келих
І ті приписи, що кажуть,
Як з вином змішати воду*...
Анакреонт
Повні тексти творів
Золотоволосий Ерот...
Золотоволосий Ерот мене
Знову поцілив пурпурним м'ячем —
Дівчину в барвних сандалях тепер
Каже мені забавляти.
Лиш залишилося кляте дівча, —
З Лесбосу славного родом воно, —
Та й, осміявши мою сивину,
Іншому звабно моргає...
Кобилице фракіянко, чом од мене ти втікаєш...
Кобилице фракіянко, чом од мене ти втікаєш,
Косо дивлячись на мене, ніби справді неук я?
Почекай, тобі вудила я накину і скерую,
Взявши повід, біг твій бистрий на призначену мету.
Нині ти лише по луках вільно скачеш і пасешся,
Досі, мабуть, не траплявся вершник сміливий тобі...
Принеси води...
Принеси води, юначе, і вина подай швиденько,
І вінки духмяні з квітів, щоб з Еротом* поборотись.
Ну же, пиймо не як скіфи, що без пісні сидять тихо.
Не люблю я нудьгувати: на бенкеті з вином разом
Давай пісню, серцю милу...
Сивина вкриває скроні, голова моя сріблиться...
Сивина вкриває скроні, голова моя сріблиться,
Молоді літа відрадні проминули; зуби слабнуть.
Відліта життя солодке — небагато вже лишилось.
Зупинить ридань не можу, бо мене лякає Тартар,
Бо страшить Аїда темне підземелля; важко в нього
Увійти; коли ж увійдем — повороту нам не буде...
Сумно жити не кохавши...
Сумно жити не кохавши,
Сумно жити й покохавши,
Найсумніще ж від усього
Ошукатися в коханні.
Все Ерот під ноги топче —
Людську мудрість і звичаї,
Тільки срібло всі шанують...
У коней ми на стегнах...
У коней ми на стегнах
Випалюємо тавра;
Парфян хоробрих можна
Пізнати по тіарах;
Закоханих так само
Я вгадую відразу,-
І в них у серці завжди
Буває знак маленький...
Дивіться також