І як письменник, і як учитель з великою любов'ю і відповідальністю ставився Степан Васильченко до своїх обов'язків. Його кредо були слова: "Народ, на мою думку, більш достоїн того, щоб з нього брати теми для художніх творів...".
Душа нашого українського народу наділена лагідністю, природним тактом, тонким розумом, поетичним світовідчуттям, здатністю жартувати...
Степан Васильченко був письменником і учителем, любив дітей і присвятив їм чимало щирих і правдивих творів.
Він так вболівав за долю малечі з народу, що вважав за неприродне малювати їхнє життя одними сумними фарбами. Бо не слід навмисне гасити бадьорість, життєздатність, радість життя.
Діти, які є героями Васильченкових оповідань, зазвичай жваві, дотепні, сповнені енергії, кмітливі і допитливі...
Степан Васильченко, письменник і учитель, любив дітей і присвятив їм чимало щирих і правдивих творів, у яких подав цілу галерею дитячих образів.
Вболіваючи за долю малечі з народу, Васильченко вважав, проте, за неприродне малювати їхнє життя одними сумними фарбами... Не слід навмисне гасити бадьорість, життєздатність, радість життя...
Діти — герої Васильченкових оповідань — жваві, дотепні, сповнені енергії, кмітливі, допитливі...
Степан Васильович Панасенко (справжнє прізвище письменника) народився 27 грудня 1878 р. у м. Ічні на Чернігівщині в селянській родині. 1895 р. він вступив до Коростишівської семінарії, після закінчення якої вчителював на Київщині й Полтавщині. 1904 року С. Васильченко навчався у Глухівському учительському інституті, але змушений був залишити його і переїхати на Донбас, де за участь у робітничих демонстраціях 1905 р. він був заарештований. По виході 1908 р. з Бахмутської тюрми С...
Читати приклад твору →Душа нашого українського народу наділена лагідністю, природним тактом, тонким розумом, поетичним світовідчуттям, здатністю жартувати. Саме маючи на увазі ці особливості національного характеру, і створив Степан Васильченко образи людей, яким властиве почуття гумору ("Свекор"), змалював життєві комічні ситуації ("Басурмен").
Оповідання "Свекор" знайомить нас з малим Васильком, який "завжди викликав усмішку в дорослих" через його сердите "старування"...
І. Життя та доля С. Васильченка. (Степан Васильченко — це літературний псевдонім Степана Васильовича Панасенка (1879-1932 рр.)— С. Васильченко — людина високої моральної краси, на долю якої випало багато випробувань. Навчаючись у Глухівському учительському інституті, пішов учителювати. Отак і прожив життя, працюючи вчителем і пишучи твори, бо мав особливий дар: бачити і помічати в житті людей основне і відтворювати його на папері...
Читати приклад твору →Народ, на мою думку, більш достоїн того, щоб з нього брати теми для художніх творів.
С. Васильченко
Теми й сюжети для своїх творів Степан Васильченко брав із життя народу, яке добре знав. З оповідань та повістей письменника постають селяни-бідняки, а також типові постаті сільських інтелігентів, передусім учителів.
Тематика творів письменника багатогранна, як і сама дійсність, відображена в них...