На уроці української літератури, вивчаючи поезію Т. Шевченка, учителька дала нам можливість послухати пісню "Заповіт". Вірш Т. Шевченка ми вже знали напам'ять, і от — пісня.
Мелодія "Заповіту" пройнята мінором, але в ній немає суму і безнадійності, пов'язаних із думками про смерть. Музика звучить оптимістично, життєстверджуючи. Правда, спочатку повільно і неголосно, але мужньо, без усякого суму. Потім на словах "серед степу широкого" спів посилюється, голоснішає, викликає враження величі і безмежності неозорих українських степів. На словах "на Вкраїні милій" звучання пісні знову спадає, зменшується, і ця фраза звучить тихіше, відчувається безмежна любов до свого краю.
Другий куплет співають голосніше, ніж перший, і на словах "як реве ревучий" досягає найбільшої сили. Так композитор передає могутність стихії, Непоборного, невгамовного Дніпра.
У третьому куплеті мелодія звучить у прискореному темпі, рішуче, з гнівом до ворогів.
Останній куплет виконується з глибоким ліризмом і теплом, мрійно і натхненно, з упевненістю в кращій долі свого народу.
Пісня "Заповіт" викликала в мене схвильовання. Слухаючи її, я вперше захотів співати за грамзаписом. Я вважаю, що ця одна мелодія Г. Гладкого, полтавського учителя, прославила його навіки.