ЧЕРКАСЕНКО СПИРИДОН
(1876— 1940)
Народився в м. Новому Бузі на Херсонщині у селянській родині. Отримав освіту у вчительській семінарії, викладав у школах Катеринославщини, Донбасу. Потім переїхав до Києва, де був редактором, працював у театрі М. Садовського, писав підручники для дітей. У 20-х роках жив на Закарпатті, в Ужгороді, потім переїхав до Праги.
Творчість С. Черкасенка починалася з творів для дітей: оповідання та казки увійшли до збірки "Маленький горбань" та інші оповідання" (1912), друкувалися в періодиці, у Львові в 1937 році вийшов романтично-пригодницький твір для юнацтва "Пригоди молодого лицаря. Роман з козацьких часів". Більше відомий як драматург своїми модерними п'єсами "Казка старого млина" та "Про що тирса шелестіла... ".
Чим запам'ятався мені Павлик із оповідання Спиридона Черкасенка "Маленький горбань"
Я читала багато творів про дітей, але ті почуття, які збентежили душу після знайомства з оповіданням Є. Черкасенка "Маленький горбань", важко визначити одним словом. Тут — і співчуття до хлопчика з глибокими променистими очима, "що одсвічували далеко захованим смутком", і розпач від слів діда Антипа: "Яка там доля таким! З їхньою долею далеко не заїдеш". І захоплення неосяжною добротою душі маленького горбаня: "за великим Павликовим горбом діти ще не вміють побачити чудового серця його".
Дивно, але я чомусь зовсім не уявляла цього горба, який спотворив хлопчика, бо сонце його душі своїм промінням наче закривало цей горб. І починаєш розуміти, що потворна чи просто неприваблива зовнішність може ховати в собі справжні душевні скарби.
Сутичка двох дуже несхожих хлопчиків — слабосилого, вразливого Павлика-горбаня і задерикуватого верховоди хлопців Захарка — уявляється мені як сутичка добра і зла. І нехай боязкий і нерішучий Павлик набагато слабкіший за гнівного Захарка, але своєю душею він сильніший, величніший. Павлик проймається співчуттям і жалем до свого переляканого ворога, коли тому загрожує покарання від старого дідуся Антипа. Тільки тепер Захарко прозріває і бачить прекрасне серце хворого хлопчика, його лагідність, щирість і чистоту почуттів.
Неначе усі найкращі якості людської душі зібралися у мій спотвореній природою дитині, щоб потім випромінювати добро. Добро, яке навчить людей бути уважними, співчутливими і лагідними один до одного.
Я знаю, що хлолчик-горбань Павлик запам'ятається мені надовго. І не тільки своїм чистим і лагідним серцем, а й не вирішеним для мене питанням: "Чи зможе він таким залишитися на все життя, коли такі захарки будуть йому зустрічатися ще не один раз?"