Андрій Якович Чайковський з дитинства цікавився історичним минулим України. В одному уривку з роману "Сагайдачний" він розповідає про першу вищу школу. Князі Острозькі були відомі по всій Україні. Вони дбали про освіту, книгодрукування, мистецтво.
Костянтин Острозький був доброю людиною, мудрим правителем. Він заснував у 1576 році колегію у своєму місті. До колегії приймали не лише дітей багатіїв, а й дітей простих козаків, що мали здібності та бажання вчитись. Дехто з дітей платив невеликі гроші за своє утримання, але більшість хлопців вчилася за кошти князя.
Хлопці харчувались, жили та вчились у закритій фортеці. Виходили лише під наглядом старших бурсаків або дияконів. А на свята їх забирали "... до своїх домів міщани і сито їх угощали". "Острозькі міщани величалися своєю школою і дуже любили хлопців". Набиралися хлопці і воєнної науки: змагались на дерев'яних шаблях, стріляли з лука. Вивчали хлопці багато різних мов.
Усі бурсаки поважали ректора та князя. Вони були вдячні князю за змогу навчатись, за його віру в них. Такі люди, як Костянтин Острозький, усебічно сприяли просвіті українського народу. Ми повинні пам'ятати про них завжди.
Рівень освіченості українського люду в усі часи був значно вищим, ніж, скажімо, в росіян. Це значить, що система навчання в Україні була значно доступнішою й ефективнішою. Такі діячі, як князь Острозький, розуміли, що без доброї освіти, без розумних людей, обізнаних у різних галузях, існування держави просто неможливе.