Чим сподобався і запам'ятався мені Павлусь — герой повісті А. Чайковського "За сестрою"?

ЧАЙКОВСЬКИЙ АНДРІЙ

(1857— 1935)

Народився в м. Самборі на Львівщині в родині дрібного урядовця. Рано залишився сиротою. У гімназії зацікавився історією та культурою України, очолив таємний молодіжний гурток. Навчався у Львівському університеті. Після його закінчення працював адвокатом, займався просвітницькою діяльністю. Уроки національно-визвольних змагань входив до уряду Західноукраїнської Народної Республіки. З 1919 року жив у Коломиї, помер від важкої хвороби.

Прозаїк. Писав оповідання, повісті, гуморески, романи, вагома частина творів на історичну тематику. Найвідоміші: "Олюнька", "Сагайдачний", "Козацька помста", "За сестрою", "Сонце заходить" — були видані не тільки в Україні, алей у Австрії, Чехії, Польщі, США, Канаді.

Чим сподобався і запам'ятався мені Павлусь — герой повісті А. Чайковського "За сестрою"?

Коли я читав повість А. Я. Чайковського "За сестрою", мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п'ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певно, він намагався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і буди на нього схожим.

Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.

А. Чайковський не ідеалізує Павлуся, хоч, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Щодо мене, то я схиляюсь перед його патріотизмом, присягою на вірність рідному краєві (вона звучить у внутрішніх монологах героя), перед щирістю та м'якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеймана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.

Гадаю, образ Павлуся надовго запам'ятається не тільки мені, а й моїм ровесникам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов'ю до рідної землі та її історії.