З оповідання "Новолітування" я дізнався про обряди українського народу, які проводяться під час новорічних свят. Звичаї ці дуже цікаві і несуть в собі глибокий зміст. Я дізнався, що під час святкової вечері треба покласти на стіл сіно, а на покутті поставити житній сніп. В святковий вечір треба ставити дванадцять страв, бо дванадцять братів-місяців сходяться докупи. Зранку, ще до схід сонця, треба йти новолітувати. Для цього беруть рукавицю, повну пашні, і посипають у людей в хатах. При цьому треба казати певні слова. Це робиться для того, щоб новий рік був для людей щасливим та родючим. Українські обряди виникли ще в давнину, тому треба не забувати їх і шанувати, бо вони містять в собі народну мудрість.
Наші сучасники майже забули багатющу українську обрядовість. Це гірка втрата. Невже дійсно перервався зв'язок між поколіннями? Невже так обміліла душа нації? Проте я вірю, що давні обряди поступово повернуться до нашого повсякдення. І тут чимало допоможуть твори красного письменства, такі, як оповідання Б. Харчука "Новолітування".