Мої враження після прочитання драми "Украдене щастя" (2 варіант)

І. Франко виявив себе талановитим драматургом при написанні п'єси "Украдене щастя", яка, на мою думку, є трагедію, бо жодний з героїв її не був щасливим. Причини для кожного з них різні, і я, прочитавши п'єсу, задумалась над тим, хто ж украв їх щастя?

На перший погляд, здається, що в усьому винні брати Анни, які, щоб Не ділити з сестрою батьківський спадок, йдуть на підлість. Вони знали, що Михайло, наречений Анни, не дозволить її образити, а тому відправили його служити, а сестру видали за покірного наймита Миколу, який був би радий з усього, що йому дадуть. Вони обдурили Анну і її майбутнього чоловіка, сказавши, що Михайло загинув, показували і лист, який про це свідчить. Отже, це через них Анна усе своє життя прожила з нелюбом, а врешті-решт, коли повернувся Михайло, знехтувала своєю шлюбною присягою. Це через них Миколі довелося терпіти таку наругу від своєї жінки.

Але можна думати і інакше: винуватий в усьому Михайло, бо що було—то загуло, та, мабуть, не стільки його кохання, скільки самолюбство не давало йому спокою, коли зустрів він Анну знову. Це він зруйнував їхню родину, бо до цього вони жили дуже добре, хоч і не любила чоловіка Анна.

Але мені здається, що обидва твердження невірні. У кожного були якісь свої причини на те, щоб вчинити так, як вони вчинили і звинувачувати героїв не варто.

Мені здається, що щастя в усіх втрьох вкрала система соціальної нерівності, залежність селянина від тих, хто стоїть вище за соціальною градацією. Брати тому змогли запроторити Михайла до війська, що мали гроші, щоб підкупити війта. А жорстка система війська та жандармерії перевиховали завзятого і запального Михайла, перетворивши його на жорстоку і вперту людину. Саме соціальна нерівність і необхідність тяжко працювати зробили Миколу затурканим і безпомічним: він не може нічого вдіяти війтові, що несправедливо вдарив його, він не може і поставити на місце Михайла, який поводиться у нього в хаті, як господар.

Отже, не хтось, а щось вкрало їхнє щастя. Це — несправедливий суспільний лад, що принижує ту людину, що від народження мас слабкий характер, і робить черствим і жорстоким того, хто був безстрашним і справедливим. Проти цієї системи боровся І.Франко як поет і як громадянин.