Вірш "Каменярі" — шедевр молодого І. Франка, який і нині вражає читачів масштабністю символіки, реалістичністю і конкретністю окремих деталей. 1. Франко використав прийом сну, щоб показати грізну силу реакції і мужність борців за соціальну справедливість. У статті "Каменярі" письменник писав: "В поетиці, як і слід у алегорії, не означено ані часу, ані місця, але цілу акцію представлено як сонне видіння".
У дивному сні герой поезії бачить, як тисячі каменярів своїми залізними молотами розбивають темну гранітну скелю. Піт заливає обличчя, на чолах — сліди страждань, але каменярі черпають силу й наснагу в звуках голосу, що доноситься згори:
Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас!..
Герої поезії готові пожертвувати власним життям заради людського щастя. Ніщо не може спинити їх на шляху до нового життя, бо вони впевнені:
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди,
Як наші кості тут під нею зогниють.
І образи каменярів, і образ скелі у вірші алегоричні. Гранітна скеля уособлює темряву, деспотизм, реакцію, а каменярі — силу, яка здатна повалити несправедливий лад.
Отже, у поезії "Каменярі" Іван Франко символічно зображує дорогу до визволення, яку прокладають непосильною працею борці за нове життя. Їхня титанічна праця не марна, якщо не вони, то їх онуки житимуть у цьому новому світі. Образи каменярів — це символічні образи борців за демократичне суспільство: це і декабристи, і революціонери-демократи — це всі ті, хто своєю працею і знаннями будує цей новий світ. Мабуть, тому і стоїть пам'ятник Іванові Франкові на його могилі — гранітний каменяр із молотом в руці, бо все життя письменник боровся за права українців, за свободу думки кожної людини.