Ю. Федькович жив і писав на Буковині у той час, коли вона належала Австро-Угорській імперії. Батько майбутнього письменика був управителем поміщицького маєтку, а мати його була простою гуцулкою. Від неї він перейняв любов до рідного народу, повагу до його історії і мови і став першим буковинським письменником, що збагатив українську літературу.
У повісті "Три як рідні брати" відтворене нелегке життя українських селян. Родина головного героя, Івана Шовканюка, залишилася без батька. Два старші сини мусили годувати матір, двох сестер і малого брата. Але ніхто на це не зважив, коли забирали Івана служити. Історія Івана могла бути трагічною, як безліч подібних у житті: він повернувся би додому через багато років калікою, не застав би ні брата, ні матері. Сестри — в наймах. Господарство зруйноване та ще, може, розкрадене. Але нажиттєвому шляху Івана зустрілись добрі люди, завдяки яким він став щасливим.
Капрал Бай замість того, щоб повернутися додому, залишається служити ще один рік замість Івана та ще й гроші дав йому в дорогу. Хлопець, накупивши багато дарунків, але напівроздягнутий та голодний, майже замерзає під тином. Однак і тут доля і добрі люди були прихільні до нього — його рятує жандарм. Нарешті, коли у Івана забирали землю, то за нього розрахувався друг дитинства Яків і допоміг йому поладнати господарство.
З якою симпатією говорить він про своїх рятівників, які стали йому за рідних братів! "А з Тонієм та з Яковом живемо собі, як ті рідні браття, сказано:
Три як рідні брати. Скоро неділя або празник, а ми вже вкупі: сидимо, радимось, балакаємо..." Вони поріднилися, одружившись на сестрах один одного, і зажили єдиною родиною.
Отже, Ю.Федькович показав, нелегке життя буковинських селян: службу, податки, нужду. Але якщо поряд із тобою близька людина, на яку можна спертися і покластится у важку хвилину, то праця легкою стає, а життя щасливим.