Якби я був Лукашем...

Світ драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня" наповнений героями двох типів — людьми і міфічними істотами, які живуть поряд, спілкуються, допомагають одне одному і конфліктують.

Лукаш — людина. Він музично обдарований, із уродженим почуттям прекрасного. Одного теплого весняного дня хлопець грою на сопілці розбудив від довгого зимового сну прекрасну лісовичку — Мавку. Зачарований її красою, він покохав дівчину, але роздвоєність душі не дозволила Лукашеві зберегти це почуття.

Кохання — це великий дар небес, який дається не усім, а тільки обраним. Мало хто може похвалитися, що пережив це почуття і зберіг його на все життя. Часто-густо люди плутають кохання з простим захопленням чи фізичним потягом і гірко розчаровуються, коли все швидко минає. Якби я був Лукашем, то зумів би розгледіти справжнє кохання і не відпустив би його від себе. Жодні умовності не повинні стати на заваді справжньому почуттю. Треба оберігати свою кохану від насмішок, злого чи необережного слова, виснажливої фізичної праці, грубого побуту. Мавка заради кохання покинула все, що любила найбільше у світі: напоєне запахами квітів і трав чисте лісове повітря, вільне життя, своїх добрих друзів і помічників. Вона стала носити грубий непривабливий одяг, жити в курній хатині.

Покинула високе верховіття

І низько на дрібні стежки спустилась.

Мавка від щирого серця допомагала по господарству: пасла корів, носила дрова, садила городину, засівала ниву, порядкувала в хаті і на подвір'ї. Та мати Лукаша була невдоволена. їй не подобалась невістка, і стара жінка на кожному кроці намагалася зачепити її недобрим словом, обмовити перед сином. У цій ситуації справжній мужчина повинен був розвести жінок. Матір запевнити, що вона назавжди залишиться його найдорожчою людиною, а для своєї сім'ї побудувати нову хату і жити з коханою дружиною. Не можна так просто відмовлятися від почуття, яке розбудило весну, змінило весь світ і твою душу. Треба захищати його, боротися за нього, іти наперекір усьому, а не заглядатися на іншу, до якої так прихильно ставиться мати. А то може статися так, що інша замість очікуваного багатства і добробуту принесе у клунках злидні. Тоді не освячена коханням хата стане пусткою, життя втратить свою принаду і перетвориться на убоге животіння. Я б ніколи не допустив цього. Нехай би моя обраниця комусь і не подобалась, нехай говорили б люди, що хотіли, але на місці Лукаша я б цінував найпрекрасніше почуття, яке здатне і вовкулаку перетворити на людину. Кохання треба берегти, цінувати й оберігати, і тоді воно наповнить життя сенсом, радістю і щастям.