I. Родом з Донбасу. (Дитячі роки Володимира Сосюри минали на Донбасі. Багатодітна родина мешкала у хатині неподалік від Дінця. З дитинства Сосюра поринув у світ літератури. Художні образи улюблених творів та світ рідної природи надихнули на творчість, зміцнили в серці любов до батьківщини та отчого краю. У робітничих газетах почав друкувати свої перші поетичні твори.)
II. Сад як образ неньки-України. (Вірш "Сад" було написано Володимиром Сосюрою у Харкові 1928 року. Відбувався спад післяреволюційного відродження українських історичних і культурних цінностей.)
1. "В огні нестримної навали рубали, різали наш сад..." (Чимало випало випробувань на долю українців. Доводилося відбивати ворожі напади і боротися із внутрішніми гнобителями. Однак причина такого тривалого самоутвердження у відсутності єдності і в тому, що народ більше живе минулим, а не майбутнім. Немає чітких орієнтирів руху вперед. Поет з болем відзначає:
Руками власними тюрму
творили ми собі одвічну...
О будьте прокляті, — кому
назад повернуте обличчя!)
2. Біль поета від народних страждань. (Зболене серце поета добирає глибинних образів і метафор. Тут і "кати нас брали на штики за слово, правдою повите...", і "Хтось застромив у серце шило в чеканні марному весни...", і витягання із рук жил, щоб на тих жилах-струнах грали куплені співці.
Ми йшли кривавими стежками,
нам тільки снився волі гук.)
3. "Його рубали, а він ріс!" (У природі вирубати сад — справа не з легких. Коріння дерев настільки широко і міцно вростається в землю, що на місці зрубаного дерева виростає нове. Цю образність В. Сосюра переносить і на свій сад-Україну:
Його рубали, а він ріс!
На місці зрубаного дуба
росли нові! І навіть хмиз
угору дерся!.. Краю любий!..)
III. Віра поета у весну України. (Будь-якому рабству приходить кінець. Рано чи пізно народ повстає, пробуджується самосвідомість, і люди починають плекати свій сад — сад надій і сподівань. Як у природі обов'язково приходить весна, так і воля приходить у борні до народу:
Це ти той сад, о краю мій,
колись порубаний катами!..
Над золотими берегами
ти знов шумиш, такий рясний...)