Коли я читаю вірші В. Сосюри, моє серце сповнює невимовно прекрасне відчуття. Чарівні образи один за одним виникають в уяві, дивують своєю ніжністю, поетичністю.
Вражає своїм ліризмом образ України навесні, сповнює душу ніжністю і любов'ю. "На гіллі рясному цвіт немов сніжинки", "у росі фіалки", "ріки у тумані" — усі ці деталі створюють прекрасну картину весняного пробудження природи.
І вже ми разом з поетом чуємо щебет птахів, милуємося синіми далями, дихаємо свіжим лісним повітрям. І вже наше серце лине птахом в безкраю блакить і співає прекрасну пісню про чудесну українську весну, про милу Батьківщину:
... Краю, ти мій краю,
Кращого за тебе я в житті не знаю!
Кращого не знаю, далі мої сині,
Як весну стрічати на моїй Вкраїні.
Така ніжність і замилування красою природи наповнює душу, що з легкістю відчуваєш стан поета, серце якого знову "б'ється молодо і дзвінко".
Я вважаю, що чутлива та щира лірика поета робить людину добрішою, пробуджує її кращі моральні якості, виховує естетичний смак. Мене захоплюють твори В. Сосюри.