Як Митько та Сергій полюбили зоологію (за повістю Я. Стельмаха "Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківни")

Коли шкільні друзі Митько Омельчук та Сергій Стеценко склали іспити і перейшли до шостого класу, вчителька ботаніки та зоології Ірина Семенівна дала завдання на канікули зібрати колекцію комах. Для хлопчиків це була чудова нагода здійснити давню мрію. Вони вже давно хотіли поїхати до села, де жила Митькова бабуся. Після довгих умовлянь батьки відпустили їх. Митько та Сергій зібрали рюкзаки, взяли з собою сачки і вирушили у літню подорож.

На хлопчиків чекали справжні канікули, сповнені пригод. Жили вони в курені на березі лісового озера. Старшокласник Василь вирішив розіграти друзів. Він розповів їм, що в озері живе доісторична тварина, на зразок тієї, що живе в озері Лох-Несс у Шотландії. Інколи загадкова тварина залишає на піску сліди. Сергія і Митька розповідь дуже зацікавила і вони взялися досліджувати тварину з лісового озера. Незабаром і справді з'явилися велетенські сліди на піску, а в озері вночі інколи чулося булькання, хрипіння і різні невідомі звуки. Хлопчики по черзі чергували біля озера вночі, вигадували пастки для звіра. Вдень юні дослідники бігали до бібліотеки за книжками. До майбутнього відкриття слід було підійти грамотно і з науковим підґрунтям. Часу вони марно не гаяли. Адже їм так хотілося зробити відкриття. Вони і назву доісторичній тварині придумали: Митькозавр Стеценка із Юрківки. І назва села, як їм здавалося, з'явилася ще за Юрського періоду.

Юні дослідники вже були за крок до історичного відкриття, коли виявилося, що химера з лісового озера — справа рук старшокласника Василя. Це він залишав слід на піску, подряпини на корі дерев, влаштовував нічні звуки на озері. Він виготовив голову потвори, щоб налякати друзів. Та хлопчики не злякалися і не втекли, а почали кидати камінням у химеру. Жартівник не сподівався на таку відсіч і мало не потонув. Почувши крик про допомогу, друзі кинулися рятувати Василя. Коли витягли його на берег, Василь розповів про свій розіграш.

Сергій та Митько навіть не жалкували, що їх дослідження не завершилося відкриттям. Вони не вважали свій час згаяним. Для них головне — дружба. Разом їм добре і весело. До того ж стільки цікавої літератури вони перечитали і обговорили. А як швидко промайнув час серед мальовничої природи. Тепер вони нарешті візьмуться за колекцію комах. Адже півліта ще попереду.

Повість Я. Стельмаха — світла, добра і весела. Вона вчить справжньої дружби, любові до природи, а ще вчить життєві ситуації сприймати з почуттям гумору.