Духовна краса селянки — трудівниці в романі "Марія" (1 варіант)

Роман У. Самчука "Марія" (1933 р.) — перший в українській літературі художній твір, в якому розповідається про примусову колективізацію, так зване розкуркулювання справжніх господарів землі, трудівників — хліборобів, про голодомор тридцять третього року.

Головна героїня роману — Марія Кухарчук, звичайна селянка, трудівниця. Це узагальнений образ української жінки. Вона емоційна, добра, чутлива, старанна. Хоча Марія неосвічена, темна селянка, проте душа її багатогранна, чиста й багата. Вона розуміє красу слова, спів для неї — це особливий стан душі, завдяки якому виливає жінка свій жаль, своє горе. "Марія співає, а голос п плаче. Чути скаргу, чути жаль глибокий". Але емоційність не розслаблювала Маріїної волі, а навіть додавала сил. Була вона вольова людина, що вміє пробиватися крізь життя своєю працею.

Постійна важка праця стала для Марії своєрідною школою, загартувала душу, висталила розум, поглибила почуття. Робота для неї — не тільки засіб Існування, а й творчість. Вона бореться за право зватися людиною, мати людську гідність, прагне стати справжньою господинею.

З дев'яти років почала Марія самостійно жити. І від того моменту вона кожний день зустрічала й проводжала сонце і; роботі: сіяла й збирала збіжжя, прибирала, готувала. Багато довелося пер зжити жінці, багато втратити, але багато й отримати. Чого тільки не передумала вона, працюючи в полі чи коло хати!

Важкий був життєвий шлях Марії: молодість у наймах, любов і розлука з Корнієм, що пішов до війська, подружнє життя з Гнатом, смерть дітей, розлучення, життя з Корнієм, голод, зрада сина й голодна смерть сім'ї. Через усе це Марія пронесла любов до праці, до рідної землі. Умираючи голодною смертю, Марія знову переживає всі радощі й болі свого страдницького життя. Іде з життя вона без страху й відчаю. Останні її хвилини — це останні рядки роману.

Життя Марії можна порівняти з долею України. Недарма письменник обирає для своєї героїні ім'я Божої Матері, що стало символом усіх жінок-матерів, жінок-страдниць. Події життя героїні тісно пов'язані з життям усієї країни, залежать від нього, зумовлюються ним.

Повість глибоко трагічна, але є в ній і оптимістичні нотки, віра в те, що саме на плечах таких простих і чистих жінок утримається наша доля, саме вони врятують своїх синів і дочок, винесуть усе.