Володимир Самійленко був справжнім українцем, усією душею відданим своїй країні й своєму народові. Творчість його багатогранна й різноманітна. Діяльність цього видатного митця була спрямована на збереження й збагачення рідної культури.
У своєму вірші "Українська мова" поет порівнює мову з коштовним діамантом. У поезії закарбовано драматичні сторінки історії народу, історії рідного слова, приниженого людською байдужістю:
І ніхто не пізнав діаманта того. Йшли багато людей і топтали його.
Цей вірш присвячено пам'яті Тараса Шевченка, бо він був тим генієм, що зміг відродити, відшліфувати дорогоцінний діамант зі знайденого в пилу камінця:
Камінець дорогий він одразу пізнав, І додому приніс, і гарненько, як знав, Обробив, обточив дивний той камінець І уставив його у коштовний вінець.
Згадуючи про минуле, складаючи шану рідній мові та генію Тараса Шевченка, Володимир Самійленко звертається в своїй поезії до сучасників та до майбутнього покоління з закликом постійно плекати мову:
Хай коштовним добром вона буде у нас. Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас.
Навіяна глибокою любов'ю до рідної землі, творчість Володимира Самійленка вчить нас бути патріотами своєї землі, навчає дбайливо ставитися до мови як до дорогоцінного "алмазу", блиск якого повинен бути немеркнучим.