САМІЙЛЕНКО ВОЛОДИМИР
(1864-1925)
Народився в м. Великих Сорочинцях Миргородського повіту на Полтавщині. Син наймички та поміщика, який рано помер. Добру освіту допоміг отримати багатий батьків родич.
Навчався у Полтавській гімназії, на історико-філологічному факультеті Київського університету Св. Володимира. Входив до літературно-мистецького гуртка "Плеяда". В останні роки жив у м. Боярціна Київщині, де й похований.
Письменник. Виявив себе у жанрах ліричної поезії та гумористично-сатиричній, відомий і як перекладач поезій Беранже, Байрона, Верхарна, Пушкіна, комедій Мольера та ін. (знав дев'ять мов).
Гумор і сатира В. Самійленка
("Ельдорадо", "Патріоти")
Талановитий лірик, дошкульний сатирик і фейлетоніст, драматург і перекладач кращих перлин світової літератури — усі ці визначення поєдналися в особі всебічно обдарованої людини — Володимира Самійленка, твори якого стали коштовним надбанням української літератури. Вся його творчість була перейнята постійною турботою про долю України, її народ, гідний кращого життя.
Особливу сторінку творчої спадщини Самійленка становлять сатиричні та гумористичні поезії. Великим успіхом серед студентської молоді користувався сатиричний вірш "Ельдорадо" (1886), який завдяки своїй викривальній силі, спрямованості став своєрідним студентським гімном. Хоч на початку вірша мова йде нібито про якусь казкову країну, та зовсім не важко зрозуміти, що криється під її символом:
Десь далеко єсть країна
- "Ельдорадо" (повний текст)
- "Ельдорадо" (скорочено)
- Визначіть віршовий розмір поезії "Ельдорадо" (та інші запитання)
Пишна, вільна, щастям горда,
Кожний там живе щасливо —
Держиморда, держиморда.
Останній рядок строфи недвозначно натякає на самодержавну Росію.
Гостро й влучно висміював В. Самійленко негативні риси земляків-українців, їх неробство та боягузтво, псевдопатріотичне базікання про "високі матерії". У цьому плані показовим є вірш "Патріоти" (1899) з простим сюжетом: двоє хлопців базікають про "долю землі", а третій стоїть собі мовчки, бо "він мовити красно не міг", хоч щиро вболіває за долю своєї безталанної України. Та за цим нескладним сюжетом криється глибока мораль. Автор доводить, що мало самого лише співчуття і словесного захисту народних прав, розумів "про окремість натури", "давність своєї культури", фантазій про те, "як дійде народ своїх прав". Мало й мовчазної підтримки неосвічених патріотів — таких, як третій хлопчина:
Вбачались йому патріоти
Із купою слів голосних,
А поруч мільйони голоти,
І темність, і вбожество їх.
З погляду сьогодення цей вірш є дуже актуальним, бо проголошує: справжній патріот не сидить склавши руки, а бореться за краще життя, захищає інтереси своїх співвітчизників.