Лірика Максима Рильського зросла на благодатному ґрунті народної творчості, зокрема, піснях. Поезії майстра слова підкорюють щирістю й добритою, любов'ю до надбань рідного народу.
Вірш "Пісні" — гімн талановитому українському народу — створювачу надзвичайного скарбу, я кий чарує й полонить, хвилює й закликає. М. Рильський називає пісні цілющими травами, "в них юність виникає друга, висока світиться душа". При всій високості любові до національної пісні автор підкреслює думку про те, що необхідно з такою ж повагою ставитися до культурного надбання й інших народів:
У кожній мові, в кожнім слові
Краси майбутнього шукай,
Де в неохмареній любові
Розквітне світу небокрай.
Без високої поезії М. Рильського не можна уявити українську літературу, без його імені був би неповним список діячів історії культури українського народу-творця.