Вірш Максима Тадейовича Рильського "Синові" написано як спогад про сина, коли той був маленьким.
Це монолог-спогад. Батько згадує про розмову з сином, коли хлопчик "був іще малий котигорошок". В дитини спитали, ким вона хоче бути, коли виросте. І "малий котигорошок" відповів дуже серйозно: "Людиною". Поет захоплюється розсудливістю малої дитини, людяністю свого сина, його мудрістю:
Яку пораду чи пересторогу
Я кращу дам, ніж дав собі ти сам?
Далі він, ніби в розмові з сином, дає синові пораду-заповіт:
Будь вірний слову..
Хай веселить тебе любов і праця.
І хай у час останній свій про сина
Спокійно я подумаю: людина!
Батько висловлює надію на те, що йому вдасться виховати у свого сина кращі риси характеру, що син справді виросте людиною з великої літери. І батько перед смертю згадає це, як найбільше своє досягнення. Коли читаєш цей вірш, розумієш, що не тільки до свого сина звертався поет. А до всіх синів і дочок, щоб виростали гідними зватися людьми.
У словах Максима Тадейовича Рильського чути глибоку мудрість — митця й батька. Автор добре розуміє призначення людини у світі. Видатний український поет здатен, на мій погляд, відповісти на найскладніше питання: у чому ж полягає сенс людського життя?