I. Ф. Прокопович — письменник і просвітницький діяч. (Феофан Прокопович — один із яскравих представників стилю бароко в українській та світовій літературі. Бароко, як відомо, — це стиль, який характеризується урочистістю, пишністю, підвищеною складністю і мальовничістю. Українське бароко тісно пов'язане з козацтвом, із життям верхівки тогочасного суспільства. Ф. Прокопович — письменник і просвітитель кінця XVII — початку XVIII століття. Народився він 1681 року в Києві у родині купця. Навчався у Київській та Римській ієзуїтських колегіях. З 1704 року викладав різні предмети у Київській академії, з 1710 року був її ректором. На період викладання у Київській академії і припадає час написання драми "Владимир".)
II. Перша в Україні історична драма. (Трагікомедія "Владимир" Феофана Прокоповича — перша історична драма на вітчизняному матеріалі.)
1. Сюжет драми. (Драма "Владимир" написана 1705 року і поставлена в липні того ж року студентами академії. Головна тема — хрещення князем Володимиром Київської Русі. За сюжетом драми, дух убитого Володимиром Ярополка — посланця пекла — попереджує верховного язичницького жерця Жеривола, що Володимир хоче прийняти християнство. Жеривол обіцяє закликати всі чорні сили, щоб не допустити цього. А тим часом Володимир, порадившись із синами Борисом та Глібом щодо християнської віри, здобув їхню підтримку. До Володимира приходить Жеривол і просить принести жертву ідолам. Князь пропонує жерцеві подискутувати з грецьким філософом на тему віри. Жеривол виявляє себе неуком, а Володимир приймає християнство. Його воєначальники виганяють геть язичницьких жерців і спалюють ідолів. Драма завершується хором апостола Андрія з янголами:
Нині день засвітився —
о радість премнога,
День прийшов, що засвітився
для мене від Бога.
Так, це світло, що духом
прислати видимо.
Обіцяв тобі, граде Києве
любимий.)
2. Побудова драми "Владимир". (Драма складається з п'яти актів, пролога і епілога. Написана силабічним віршем. Вся п'єса пронизана мотивом боротьби неуцтва і просвітництва. Використавши релігійно-історичний сюжет, автор робить акцент на прогресивних ідеях, які несла у собі освіта, також помітна спроба автора показати психологічний конфлікт у свідомості Володимира: його вагання і утвердження нової віри.) III. Від шкільної драми до історичної. (Найдавнішу згадку про українські драматичні вистави маємо в посланнях Івана Вишенського. В одному з них він нарікав, що православні, замість того, щоб працювати для церкви, "тільки комедії строять і грають". Вистави відбувалися здебільшого на релігійні теми і лише інколи в них вставляли веселі побутові сцени, щоб розвеселити публіку. Тож Феофан Прокопович своєю історичною драмою зробив великий крок уперед у розвитку української драми.)