Оптимізм, упевненість у собі й відчуття правильності обраного шляху ("Запросини" В. Підпалого)

ПІДПАЛИЙ ВОЛОДИМИР

(1936-1973)

Народився в с. Лазівці на Полтавщині в селянській родині. Рано прилучився до важкої праці в колгоспі. Навчався у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка. Працював редактором у видавництвах м. Києва. Поет. Автор книжок: "Зелена гілка", "Повесіння", "Тридцяте літо", "В дорогу — за ластівками", "Вишневий цвіт", "Сині троянди", "Поезії", "Береги землі".

Оптимізм, упевненість у собі й відчуття правильності обраного шляху

("Запросини" В. Підпалого)

Якщо прочитати поезію Володимира Підпалого "Запросини" не вдумливо, то вона навряд залишить по собі й пам'яті глибокий слід — настільки в ній все символічно. Та коли піти за думкою автора, пройнятися кожним рядком, то перед тобою відкриється образ духовно збагаченої особистості. У цьому світі вона — впевнений хазяїн, що знає про життя більше за інших:

Я розкажу тобі таке,

чого не може інший,

бо таємницею володіємо

я та ніч...

Ця людина має ключі від "трьох замків", "хатки", у якій заховане справжнє коштовне диво — "золоті весла" від "золотого човна", що пливе "у холодному небі". Це багатство небесного і земного — нероздільне, як нероздільні човен і весла. Воно ніби сконцентрувалося в душі ліричного героя "Запросин" — і він ділиться цим безмежним багатством з кожним із нас, хоч і звертається до читача потаємно-особисто:

Нас тепер двоє

знає про весла —

ходімо!

Але куди запрошує поет? У яку дорогу він кличе у осінню довгу ніч? У світ чистоти людської душі: "де три гори зійшлися", "де три ріки злилися", "де три шляхи зв'язалися". Так, дорога вночі буде нелегкою — на те вона й "ніч" (яка влучна алегорія!). Та оптимізм, яким пройнятий вірш, відкидає вагання і невпевненість, бо відчуваєш: цей ліричний герой обрав безпомилковий і правильний шлях. Він не заперечує, що шлях цей може виявитися для когось непомірно тяжким, але іншої дороги до духовно високого і гідного життя не існує:

Навіть

якщо не дійдемо —

ходімо!