Олександр Олесь любив Україну, пишався її славною історією, у творах прославляв славних синів і дочок своєї Батьківщини.
У літописі "Повість минулих літ" під роком 969-м є згадка про хлопчика, який урятував Київ від навали печенігів. Цей сміливий підліток зумів добратися до Дніпра, перепливти річку і повідомити русичів: "Якщо ви не підступите завтра рано під город, — здадуться люди печенігам".
На основі цієї легенди Олександр Олесь створив історичну поему "Печенізька облога Києва", у якій уславив подвиг невідомого героя. Забулося ім'я хлопчика, та довго житиме в віках відважний і кмітливий, винахідливий і витривалий герой поеми. Він зумів обдурити дорослих воїнів, перебратися через Дніпро.
Навздогін летять стріли,
А мале хлоп'я давно вже
степом котиться-летить...
Сяють вогниками очі,
серце пташкою тремтить.
І повів славний Претич вояків, і визволили вони Київ.
З того часу минуло багато століть, "і давно вже в серці нашім вмерло лицаря ім'я", а відважний подвиг житиме вічно.