Видатний український прозаїк І. С. Нечуй-Левицький увійшов в історію української літератури як неперевершений майстер зображення природи, письменник, твори якого донесли до нас життя українського селянства, міщанства, заробітчан, духівництва, інтелігенції з їх болями, радощами, проблемами.
У 1879 році І. С. Нечуй-Левицький написав повість "Кайдашева сім'я". Письменник цікавився українською родиною, її духовними цінностями, її морально-етичними устроями. Письменник бачив усі складності і суперечності, які виникали в сучасних йому сім'ях. А те, що повість з інтересом читається понад 120 років, свідчить про майстерність і далекоглядність її автора.
Висміювання негативних рис характеру Кайдашів, їх вчинків, що принижували гідність людини, боротьба за "моє" і "твоє" — мета повісті І. С. Нечуя-Левицького.
Звичайно, вислів "кайдашеві звички" ми вживаємо у значенні тих негативних рис характеру людини, які, на жаль, передали нам наші предки. Бо хіба немає у нашому житті баб Палажок і Парасок, які століттями сваряться з різних причин. Іноді у транспорті чи на базарі зустрінем їх: лаються за першість у черзі, за яке-небудь невдоволення. І тоді, і зараз це — від невихованості, від браку культури.
Вічна проблема "батьків та дітей" теж прийшла до нас з сивої давнини. Однак І. С. Нечуй-Левицький уперше вказує нам на неповагу до батьків. Порушилася віковічна українська традиція шанобливого ставлення до батька-матері у дітей, і їх життя ламається, летить під укіс. Бо у своїй власній сім'ї не можна виховувати у дітей повагу до себе, коли ти зневажив своїх батьків — діти ж бо це бачать. І у нашому сьогоденні нерідко бачиш, як спілкуються брат із сестрою, бо заздрять один одному, бо спадок батьків не так поділили. Але хай Кайдаші були забиті, затуркані панщиною, неосвічені, а що ж їх рівняє з нашими сучасниками? Чому ми не можемо піднятися над ними? Останнім часом усе звертають на "український менталітет", але мені здається, що це тільки, щоб якось виправдати себе, бо ж таки соромно зізнатися собі у "кайдашевих звичках". Хоч і здаються нам смішними суперечки Кайдашів, інколи ми пізнаємо в них і наших сучасників, які за "моє" готові на все.
Пиятцтво... Скільки лиха від нього! І це всі розуміють, однак побороти цю негативну рису до цього часу не вдалося, не зважаючи ні на освіту, ні на прогрес.
- "Кайдашева сім'я" (повний текст)
- "Кайдашева сім'я" (скорочено)
- "Кайдашева сім'я" (аналіз)
- "Кайдашева сім'я" (реферати)
- Що уособлюють старі Кайдаші? (та інші запитання)
"Кайдашеві звички", на жаль, ще живуть серед нас. Але що цікаво — сміятись над Кайдашами — сміємось, а себе такими не бачимо. А жаль!