I. Народження майбутнього майстра слова. (Іван Семенович Левицький народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблів Київської губернії Канівського повіту. Змалку цікавився звичаями і побутом селян, пізнав скарби українського фольклору та поезії Т. Шевченка, що згодом яскраво відбилося в його творчості.)
II. Роки навчання та пошуки самого себе. (Навчався Нечуй-Левицький в Богуславському училищі (1848—1852), потім у Київській семінарії (1853—1859) та Київській духовній академії (1861—1865).)
1. Духовна кар'єра. (Перед І. С. Левицьким відкривалася духовна кар'єра, але юний магістр богослов'я рішуче від неї відмовився.)
2. Викладацька діяльність. (Майбутній письменник викладав російську мову, літературу, історію, географію, логіку в Полтавській семінарії (1865— 1866), гімназіях Каліша, Седлеця (1866-1873), Кишинева (1873-1884). У 1885 році Левицький вийшов у відставку.)
III. Літературна нива. (Уже перші твори письменника — "Дві московки" і "Рибалка Панас Круть", повість "Причепа" — відзначалися новизною характерів, яскравістю барв.)
1. Тематичне різнобарв'я. (Багаті спостереження побуту, моралі і звичаїв духовенства знайшли своє втілення у творах "Старосвітські батюшки та матушки", "Кайдашева сім'я". Погляд письменника часто звертається до української інтелігенції. Це романи "Хмари", "Над Чорним морем".)
IV. Різноманітність жанрів. (У творах Нечуя-Левицького наявні різні жанри: казки ("Запорожці"), науково-популярні нариси ("Гетьман Іван Виговський"), історичні художні твори ("Князь Єремія Вишневецький"), комедії ("На Кожум'яках"), п'єси, літературно-критичні й літературно-публіцистичні статті.)
V. Самотня смерть. (У роки імперіалістичної війни І. Нечуй-Левицький жив самотнім, голодним життям. На початку 1918 року в умовах кайзерівської окупації Києва письменник тяжко захворів, згодом потрапив до Дегтярівської богадільні, де й скінчилося його життя 2 квітня 1918 р.)