Згубний вплив процесу денаціоналізації на людську особистість (на матеріалі роману П.Мирного та І. Білика "Хіба ревуть воли, як ясла повні?")

МИРНИЙ ПАНАС

(1849-1920)

Справжнє прізвище — Рудченко. Народився в м. Миргороді на Полтавщині. Навчався в повітових училищах Миргорода і Гадяча. Працював у канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. З 1871 року ідо смерті жив у Полтаві, займаючи різні посади в губернському скарбництві.

Прозаїк. Перші спроби пера припадають на 1869— 1870 рр. Писав оповідання, повісті, нариси, найвідоміші його твори — романи "Повія", "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Провідна тема прози Мирного — життя пореформеного села, роздертого гострими соціальними контрастами: з одного боку — безвихідь похмурого існування бідняків, з іншого — погоня за наживою зухвалих і цинічних гнобителів.

Згубний вплив процесу денаціоналізації на людську особистість

(на матеріалі роману П.Мирного та І. Білика

"Хіба ревуть воли, як ясла повні?")

Письменницький талант Панаса Мирного (Панаса Яковича Рудченка) гідно поцінований у мистецькому світі. Художня проза цього видатного майстра, за словами Олеся Гончара, нагадує нам "повінь народного життя з усім розмаїттям людських характерів". Правда про це народне життя йде до нас зі сторінок гостропроблемного соціально-психологічного роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", написаного Панасом Мирним у співавторстві з 1. Біликом, рідним братом письменника.

Тяжіючи до глибокого психологічного аналізу людських характерів і соціальних проблем, автори беруться за тему, що зумовлена була прагненням всебічно дослідити закономірності життя українського народу та його окремих представників. Панаса Мирного завжди хвилювало питання: "Звідки беруться "безталанні діти свого часу, скалічені виводки свого побиту?" Розкриваючи перед нами складний, суперечливий характер селянського сина Чіпки Вареника, письменник разом з читачами дошукується тих причин, які звичайного хлібороба, трудівника перетворили на злодія і вбивцю.

Довгий час радянська критика, аналізуючи роман, акцентувала нашу увагу на тому, що напівголодне існування, безземелля, непомірні податки, утиски з боку місцевих властей призводили деяких селян до таких моральних збочень. Замовчувалася з відомих ідеологічних причин дуже важлива проблема, піднята авторами роману: денаціоналізація українського народу, яка завжди веде до падіння моралі.

Панас Мирний впродовж усього роману наголошує на тому, що українців різними шляхами обертали на покірних, безмовних волів. Поряд із цим ішов інтенсивний процес русифікації. Втрачалися моральні орієнтири разом із зреченням рідної мови, звичаїв, прізвищ, традицій...

Нещодавно я познайомилася із цікавою літературознавчою статтею "Українці в ярмі", що вміщена в книзі "Класики без фальсифікацій". Авторка цієї статті І. Приходько відкрила мені зовсім нові підходи до розуміння протиріч та моральних шукань, змальованих у романі. .

Дійсно, "соціальне у поневоленій нації тісно поєднано з національним".

У другій частині твору, написаній І. Біликом, здійснено екскурс у минуле українського села, досліджено його майже 150-літню історію. Саме тут проаналізовано "витоки отих деформацій психіки й моралі, котрі давали потім такі потворства, як пияцтво, розбій, убивства...".

Зневажливе ставлення імперської Росії до України й українців, її колоніальна політика, спрямована на вироблення в свідомості нашого народу такого згубного поняття, як "вторинна раса", зробили свою чорну справу в сфері духовності й моралі. Пристосуванці до таких умов ставали "перевертнями": калічили мову, міняли прізвища, нехтували прадавніми національними традиціями, ставали отими "хох-ліками", з яких можна було кепкувати, знущатися, користуючись при цьому плодами їхньої невтомної тяжкої праці.

Цілком природно, що сильні, вольові натури, такі, як Чіпка, шукаючи справедливості в житті, протестували проти кривди по-різному. Жорстока мораль суспільства, з якого вирвано було коріння національного, спотворила психіку Чіпки, призвела до деградації його особистості. І це одна із суттєвих причин того, що Чіпка став "пропащою силою".