Дитинство Чіпки — основа його бунтарства (за романом Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

Споконвічно точиться на землі боротьба між добром і злом, якій не видно кінця. Панас Мирний у романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" яскраво показує борсання сильної людини між цими двома протилежними началами.

Батька свого Чіпка не знав, ніколи не бачив. Його мати — убога селянка. Мотря жила із своєю матір'ю, ледве перебивалася випадковими заробітками у багатших сусідів. У холоді, у постійному недоїданні зростав малий Чіпка. Ще з раннього дитинства, часто битий долею, ровесниками і матір'ю, хлопець ріс відлюдькуватим. Єдиною відрадою у його сирітстві була баба Оришка. Дитяче товариство його не приймало: безбатченко, злидень. Мав він від ровесників тільки стусани та образи. Не злюбив він це товариство, похмуро дивився на дітей і тікав від них до баби — у світ казки і життєвої мудрості. Він цікавився всім: і птахами, і землею, і Богом. Діставав наївні пояснення, що відповідали знанням і світогляду баби Оришки, та не приймав їх на віру, а ставився до них критично. Це свідчило про глибокий природний розум хлопця.

Усе, що Чіпка бачив і чув, примушувало його задуматися, викликало часом зовсім не дитячі запитання. Злидні погнали дванадцятирічного хлопця в найми до куркуля Бородая. Коли ж той побив його за непослух, Чіпка ледь не спалив господарство. Це був перший вияв протесту, який потім перейшов у стихійне бунтарство. Відтоді він і "поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділили людей на хазяїна й робітника". Закипіла в дитячому серці злість до жорстоких людей. Недоля та неволя, у якій зростав Чіпка і жили близькі йому люди, почали пробуджувати в його серці ті давні зерна ненависті.

Наруга над улюбленим дідом Уласом, якого на старість зробили панським попихачем, та розповідь про батькове безталання пошматували на клапті те всепрощення, яке намагалася прищепити Чіпці баба Оришка, знищили й без того його слабку віру в божу справедливість. Він все більше почав нагадувати людям свого батька, бо виростав впертим, непокірним, швидким на розправу, не визнавав ніяких заборон.

Як відомо, все, що закладено в людську душу у дитинстві, залишається назавжди. Ненависть до людей, яка вкорінилася в серці Чіпки з малих літ, штовхнула його на шлях злодія і вбивці, витіснивши світлі думки, мрії, сподівання.